Дзьобак червоноголовий
| Дзьобак червоноголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes erythrocephalus Sharpe, 1877 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes lucidus erythrocephalus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дзьоба́к червоноголовий[2] (Chrysocolaptes erythrocephalus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)[3]. Ендемік Філіппін[4]. Раніше вважався конспецифічним з великим дзьобаком, однак був визнаний окремим видом[5].
Опис ред.
Довжина птаха становить 28-34 см. Голова яскраво-червона, на скронях темні плями. Нижня частина тіла кремова, сильно поцяткована темними плямами. Спина і крила золотисто-жовті. У самців верхня частина голови повністю червона, у самиць поцяткована жовто-оливковими плямками.
Поширення і екологія ред.
Червоноголові дзьобаки мешкають на островах Балабак[en], Палаван, Бусуанга і Каламіан[en] на заході Філіппінського архіпелагу. Вони живуть у вологих тропічних лісах та на галявинах. Зустрічаються на висоті до 1100 м над рівнем моря. Сезон розмноження триває з січня по травень.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція червоноголових дзьобаків становить від 5000 до 7500 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysocolaptes erythrocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 вересня 2022
- ↑ Chrysocolaptes erythrocephalus у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 вересня 2022.
- ↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Guides. с. 214—217.
- ↑ Collar, Nigel J. (2011). Species limits in some Philippine birds including the Greater Flameback Chrysocolaptes lucidus (PDF). Forktail. 27: 29—38.
Джерела ред.
- Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226–227.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |