Вікіпедія

Джулія Манкузо

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Джулія Манкузо (англ. Julia Mancuso; нар. 9 березня 1984, Ріно, Невада, США) — американська гірськолижниця. Олімпійська чемпіонка Турина та дворазова срібна призерка змагань у Ванкувері. Триразова медалістка чемпіонатів світу, одна з лідерів у сучасному гірськолижному спорті.

Julia Mancuso
Джулія Манкузо
Джулія Манкузо
Джулія Манкузо
Джулія Манкузо
Загальна інформація
ПрізвиськаSuper Jules
НаціональністьСША США
Громадянство США[1][2][3]
Народження9 березня 1984(1984-03-09) (40 років)
Рино, Невада, США США
Зріст167 см
Вага64 кг
Alma materThe Winter Sports School in Park Cityd
БатькоCiro Mancusod
Вебсторінкаjuliamancuso.com
Спорт
КраїнаСША США
Вид спортугірські лижі
Дисциплінаусі
КлубSquaw Valley Ski Team
КомандаСША США
Участь і здобутки
Світові змагання0-2-2=4
Олімпійські ігри1-2-0=3
Найвищий рейтинг3 (2007)
Нагороди
Гірськолижний спорт
Олімпійські ігри
Золото Турин 2006 гігантський слалом
Срібло Ванкувер 2010 швидкісний спуск
Срібло Ванкувер 2010 суперкомбінація
Бронза Сочі 2014 суперкомбінація
Чемпіонати світу
Срібло Гарміш-Партенкірхен 2011 супергігант
Срібло Аре 2007 комбінація
Бронза Борміо 2005 супергігант
Бронза Борміо 2005 гігантський слалом
Бронза Шладмінг 2013 супергігант
Юніорські чемпіонати світу
Золото Марибор 2004 комбінація
Золото Бріансон 2003 супер-G
Золото Тарвізіо 2002 швидкісний спуск
Золото Тарвізіо 2002 гігантський слалом
Золото Тарвізіо 2002 комбінація
Бронза Марибор 2004 супер-G
Бронза Бріансон 2003 швидкісний спуск
Бронза Верб'є 2001 комбінація
CMNS: Джулія Манкузо у Вікісховищі

Спортивна біографія

ред.

Манкузо дебютувала на етапах Кубка світу у містечку Фриско, Колорадо, 20 листопада 1999 року в віці 15 років. Перші свої очки вона здобула в сезоні 2000/01 років, зайнявши 27 місце в Супер-G в італьському Кортіна-д'Ампеццо. Хоча вона часто змагалася на етапах Кубка світу, вона завжди брала участь у чемпіонатах світу серед юніорів, на яких завоювала рекордних вісім медалей, у тому числі п'ять золотих у 2002, 2003 і 2004 роках.

Її результати на етапах Кубка світу значно покращилися протягом сезону 2005 року, коли вона піднялася на дев'яте з 55 місця у 2004 році. У 2005 році на чемпіонаті світу вона завоювала бронзові медалі в Супер-G і гігантському слаломі. Її золота медаль у 2006 році на зимових Олімпійських іграх у Турині було несподіваною, оскільки вона мала всього три подіуми в цьому сезоні, хоча все було через кілька тижнів після Олімпіади. Тільки один з цих подіумів був в гігантському слаломі, третє місце у фінальній гонці гігантського слалому після Олімпіади.

Вона виграла гонку, попри триваючі болі в правому коліні, яка зійшла до дисплазії кульшового суглоба.[4] Вона закінчила сезон 2006 року на восьмому місці, маючи в активі три подіуми протягом цього сезону.

На початку міжсезоння, Манкузо перенесла артроскопічну операцію на правому стегні, щоб видалити кістковий мозоль на кулі суглоба.[4] Після кількох місяців лікування, вона відновила тренування зі збірною США в серпні, в їхніх літніх лижних таборах в Південній Америці. На початок сезону 2007 року вона була майже повністю відновлена.

Хоча вона почала повільно, з цілим рядом невтішних результатів у перші кілька тижнів, та все ж повільно поверталася до звичних навантажень і колишніх результатів. Вона виграла першу гонку Кубка світу 19 грудня 2006 року — швидкісний спуск в Валь-д'Ізері, Франція, а потім зайняла друге місце на наступний день. Вона виграла ще три змагання протягом сезону: Супер-G, комбінацію і швидкісний спуск. На чемпіонаті світу 2007 в Оре, Швеція, вона виграла срібну медаль у комбінації. Після трьох поспіль подіумів (2, 1, 3) в Тарвізіо, Італія, 2-4 березня 2007 року, вона стала лідером загального заліку Кубка світу. Але закінчила сезон на третьому місці після співвітчизниці Ліндсі Вонн. Проте Манкузо посіла друге місце у комбінації й швидкісному спуску.

Починаючи з початку сезону 2009/10 вона не потрапляла на подіуми через проблеми зі спиною, так що її срібна медаль в жіночому спуску у 2010 році на Олімпіаді у Ванкувері стала ще одним сюрпризом.[5][6] Наступного дня, вона виграла ще одну срібну медаль в суперкомбінації.[7] Однак, в той час Манкузо намагалася захистити свій титул в гігантському слаломі. Ліндсі Вонн, головний конкурент Манкузо, потерпіла краху ще в першій спробі. Але проблеми зі спиною зупинили її лише на восьмому місці.[8] У перший день змагань на Чемпіонаті світу-2011 в Гарміш-Партенкірхені, Німеччина, вона в черговий раз довела свій статус, вигравши срібну медаль в Супер-G.

Через місяць вона здобула свою першу гонку Кубка світу після «сухих» чотирьох років — швидкісний спуск на Фіналі кубка світу у Ленцергайде, Швейцарія. Оскільки це було через кілька днів після страшного землетрусу і цунамі в Японії, вона почала збір коштів, пообіцявши половину її доходів від гонок чемпіонатів світів на сайті кампанії skiershelpingjapan.com.[9]

За останні дванадцять років вона стала однією з найтитулованіших американок на внутрішній арені — 12 перемог, 9 срібних і 8 бронзових медалей вона зібрала на дорослих чемпіонатах США і одне золото на юніорських.

Особистість

ред.
 

Товариші спортсменки ласкаво називають її "Супер Жюль".[10] Після її золотої олімпійської медалі у 2006 році, траса в Скво-Веллі «Гірськолижний курорт» була перейменована в «Золото Юлії".[11]

Її тренер дав їй пластикову тіару як знак удачі у 2005 році, вона носила його на своєму шоломі протягом декількох змагань. Вона носила тіару, коли виграла срібну медаль в жіночому швидкісному спуску і на церемонії нагородження у 2010 році на зимових Олімпійських іграх. У 2010 році Манкузо запустила свою власну лінію спідньої білизни імені Kiss My Tiara [12]. Манкузо також моделює спідню білизну і незабутньо заявила: "Я думаю, спідня білизна це моє покликання. Ви можете бути жіночні й швидкі." [13]

Манкузо під час змагань використовує лижі Völkl черевики Lange, Marker прив'язки, і POC шоломи. У грудні 2006 року LAnge заявили, що Манкузо буде перший в історії "Ланге-спортсменка», стане обличчям плакатів, щитів, і «продовжуються зусилля, щоб продемонструвати виняткові лижних жінок-спортсменок, які також є привабливими й надихаючими».[14] Вона перейшла на Völkl лижі й Marker прив'язки після сезону 2010 року; вона була раніше з Rossignol [15]

Під час зимових Олімпійських ігор 2010, VISA спільно з Манкузо в анімованій розповіді описує, як в дитинстві вона намалювала картину — себе, але з золотою медаллю.[16] Вона також знялася в рекламі 24 Hour Fitness.

 
Джулія в січні 2011 року

Манкузо народилася в Ріно, штат Невада, і виросла в районі озера Тахо. У неї є дві сестри — старша Ейпріл і молодша Сара. Її батько Чіро Манкузо, був заарештований і засуджений за ведення контрабанди марихуани на суму $ 140 млн, коли Юлі було п'ять років.[17] Її батьки розлучилися в 1992 році. Після звільнення з в'язниці, Юля жила зі своїм батьком.[17]

Закінчила школу зимових видів спорту в Парк-Сіті, штат Юта, в 2000 році й проживає в олімпійській долині, штат Каліфорнія.

Її хлопець Аксель Лунд Свіндаль, успішний гірськолижник з Норвегії.

Виступи на міжнародних змаганнях

ред.

Олімпійські ігри

ред.
Змагання Слалом Г. слалом Ш. спуск Суперг. Комбі.
  Солт-Лейк-Сіті 2002 13
  Турин 2006 1 7 11 9
  Ванкувер 2010 8 2 9 2

 

Чемпіонати світу

ред.
Рік Місце Слалом Гігантський
слалом		 Супер-G Швидкісний
спуск		 Комбінація
2003   Санкт-Моріц DNF1 21 7
2005   Борміо 8 3 3 9
2007   Оре 5 6 10 2
2009   Валь-д'Ізер 18 DNF1 DNF1
2011   Гарміш-Партенкірхен DNF1 16 2 6 7

Юніорські чемпіонати світу

ред.
Рік Місце Слалом Гігантський
слалом		 Супер-G Швидкісний
спуск		 Комбінація
2000   Квебек DNF2 DNF2 4 11
2001   Верб'є 7 23 11 8
2002   Тарвізіо, Селла-Невеа, Равасклетто 7 1 5 1 1
2003   Пюї-Сен-Венсан, Монженевр, Серре-Шевальє 43 5 1 3 14
2004   Марибор 6 4 3 5 1

Кубок світу

ред.

Положення в заліках

ред.
 
 
Сезон Вік Загальний Слалом Гігантський
слалом		 Супер-G Швидкісний
спуск		 Комбінація
2001 16 113 55 — 47 — —
2002 17 73 — — 37 33 17
2003 18 46 44 — 25 27 5
2004 19 55 32 58 27 42 —
2005 20 9 26 7 13 10 6
2006 21 8 22 11 6 11 8
2007 22 3 24 4 4 2 2
2008 23 7 28 5 8 7 6
2009 24 27 42 17 27 24 36
2010 25 20 — 28 16 9 22
2011 26 5 51 9 3 3 8
2012 27 4 50 9 2 5 22

Подіуми етапів КС

ред.
Сезон Дата Локація Дисципліна Місце
2006 27 січня 2006   Кортіна-д'Ампеццо, Італія Супер-G 2
28 січня 2006 швидкісний спуск 2
4 лютого 2006   Офтершванг, Німеччина гігантський слалом 3
2007 19 грудня 2006   Валь-д'Ізер, Франція швидкісний спуск 1
20 грудня 2006 швидкісний спуск 2
13 січня 2007   Альтенмаркт, Австрія швидкісний спуск 3
14 січня 2007 комбінація 1
19 січня 2007   Кортіна-д'Ампеццо, Італія Супер-G 1
20 січня 2007 швидкісний спуск 2
21 січня 2007 гігантський слалом 2
2 березня 2007   Тарвізіо, Італія комбінація 2
3 березня 2007 швидкісний спуск 1
4 березня 2007 Супер-G 3
2008 27 жовтня 2007   Сьйолден, Австрія гігантський слалом 2
21 грудня 2007   Санкт-Антон, Австрія швидкісний спуск 3
22 грудня 2007 комбінація 3
28 грудня 2007   Лінц, Австрія гігантський слалом 2
20 січня 2008   Кортіна-д'Ампеццо, Італія Супер-G 2
22 лютого 2008   Ванкувер, Канада швидкісний спуск 3
2010 7 березня 2010   Кран-Монтана, Швейцарія Супер-G 3
2011 5 грудня 2010   Лейк-Луїз, Канада Супер-G 3
22 січня 2011   Кортіна-д'Ампеццо, Італія швидкісний спуск 2
27 лютого 2011   Оре, Швеція Супер-G 3
6 березня 2011   Тарвізіо, Італія Супер-G 2
16 березня 2011   Ленцерхайде, Швейцарія швидкісний спуск 1
2012 26 листопада 2011   Аспен, США гігантський слалом 3
4 грудня 2011   Лейк-Луїз, Канада Супер-G 3
7 січня 2012   Бад-Кляйнкірхгайм, Австрія швидкісний спуск 2
5 лютого 2012   Гарміш-Партенкірхен, Німеччина Супер-G 1
21 лютого 2012   Москва, Росія паралельний слалом 1
15 березня 2012   Шладмінг, Австрія Супер-G 2

Кубок Північної Америки

ред.

Часто брала участь в цих змаганнях — дебютувала ще у 1999 році з 30-го місця, а вже у четвертому для себе змаганні стала другою. Востаннє з'являлася на цих змаганнях у 2005 році, здобувши срібло у швидкісному спуску. 5 разів ставала переможницею етапів Кубка Північної Америки, а також 8 разів отримувала срібні нагороди й раз — бронзу. У сезоні 2000 року виграла залік гігантського слалому і стала другою в загальному заліку. А у сезоні 2002 року виграла залік слалому.

Кубок Європи

ред.

У сезонах 2001 і 2004 брала участь в кількох гонках Кубка Європи, проте високих рейтингів не займала через низьку кількість участі в них. Подіум був лише раз — 21/12/2000 в французькому Лез-Оррі.

Кубок Австралії й Нової Зеландії

ред.

Взяла участь лише в одній гонці (17/08/2010), проте навіть не фінішувала.

Джерела

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джулія Манкузо
  1. ↑ http://espn.go.com/espnw/blogs/motivation/article/5948103/julia-mancuso-talks-training-tiaras
  2. ↑ http://espn.go.com/olympics/skiing/story/_/id/9009721/anna-fenninger-wins-super-g-tina-maze-gets-death-threat
  3. ↑ http://espn.go.com/olympics/winter/2014/story/_/id/10434749/2014-sochi-olympics-final-training-women-downhill-canceled
  4. ↑ а б Whiting, Sam (26 листопада 2006). Julia's Gold: Neither sleet, nor snow, nor familial dysfunction will knock Julia Mancuso off form. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 23 березня 2007.
  5. ↑ Dampf, Andrew (17 лютого 2010). Vonn captures gold; Mancuso silver. Associated Press. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 24 червня 2012.
  6. ↑ SI.com (18 лютого 2010). Vonn falls in super-combined, fails to place; Mancuso grabs silver. CNN. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 18 лютого 2010.
  7. ↑ Tim Layden (24 лютого 2010). Vonn's crash derails unlucky teammate Mancuso. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
  8. ↑ Dale Robertson (25 лютого 2010). Mancuso can't salvage medal in giant slalom. Houston Chronicle. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 24 червня 2012.
  9. ↑ Dale Robertson (15 березня 2010). Alpine skiers pledge WCup prize money to Japan. Associated Press. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 24 червня 2012.
  10. ↑ Julia Mancuso Olympic Skier is «Super Jules». Bitten and Bound. 19 лютого 2010. Архів оригіналу за 22 лютого 2010. Процитовано 24 червня 2012.
  11. ↑ Whiting, Sam (26 листопада 2006). Julia's Gold: Neither sleet, nor snow, nor familial dysfunction will knock Julia Mancuso off form. SFGate.com. Hearst Communications Inc. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
  12. ↑ Racy! Olympic skier launches lingerie line. New York: Associated Press. 11 лютого 2010. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 11 лютого 2010.
  13. ↑ Longmore, Andrew (11 лютого 2007). Schuss in boots: All eyes will be on America’s pin-up of the slopes, nicknamed Princess, as she goes for gold today in Åre, Sweden. London: The Sunday Times (UK). Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 24 березня 2007.
  14. ↑ Lange introduces "new" Lange Girl concept; names Mancuso first Lange Girl Athlete. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 23 березня 2007.
    Ski Racing Short Films BONUS: Julia Mancuso: Lange Girl. Архів оригіналу за 3 квітня 2007. Процитовано 23 березня 2007.
  15. ↑ Ski Racing.com [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.] – Mancuso joins Marker Volkl Team – 2010-05-04
  16. ↑ Visa Go World Julia Mancuso. The Inspiration Room. 13 лютого 2010. Архів оригіналу за 15 лютого 2010. Процитовано 17 лютого 2010.
  17. ↑ а б Layden, Tim (13 лютого 2006). Skiing is believing. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 1 березня 2010. Процитовано 18 лютого 2010.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джулія_Манкузо