Вікіпедія

Джудіт Монтефіоре

Джудіт, Леді Монтефіоре (англ. Judith Montefiore; також Єгудіт (івр. יהודית מונטיפיורי‎); уроджена Барент Коен (англ. Barent Cohen); 20 лютого 1784 — 24 вересня 1862) — британська мовознавиця, музикантка, письменниця-мандрівниця і філантропка. Авторка першої єврейської кулінарної книги, написаної англійською мовою.

Джудіт Монтефіоре
Народилася 1784[1][2][…]
Лондон, Королівство Велика Британія
Померла 1862[1][2][…] або 1 жовтня 1862(1862-10-01)
Рамсґейт, Танет, Кентd, Кент[d], Кент, Англія, Сполучене Королівство
Країна  Королівство Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльність письменниця-мандрівниця, філантропка, Musician, мовознавиця, музикантка
Галузь кулінарна книга[4] і мовознавство[4]
Знання мов англійська[4] і іврит[4]
Батько Levy Barent Cohend[5]
Мати Lydia Diamantschleiferd[5]
У шлюбі з Мозес Монтефіоре

Ранні роки ред.

Джудіт Барент Коен, четверта дочка Леві Барента Коена та Лідії Діамантшлейфер[6][7], народилася 20 лютого 1784 року в Лондоні. Леві був багатим євреєм-ашкеназі[8].

Шлюб і кар'єра ред.

Джудіт вийшла заміж за сера Мозеса Монтефіоре 10 червня 1812 року. Шлюби між сефардами та ашкеназі не схвалювалися португальською синагогою; але Мозес вважав, що ці кастові упередження завдають шкоди найкращим інтересам юдаїзму, і хотів їх скасувати. Цей шлюб допоміг створити союз англійських євреїв. Після одруження вони оселилися у будинку у Нью-Корт, Сент-Світінс-лейн, по сусідству з Натаном Маєром Ротшильдом, який прожив там 13 років[8][9]. Ймовірно, що це був Натан Маєр Ротшильд, засновник банківської родини Ротшильдів в Англії, за якого одна з її сестер, Ханна (1783—1850), вийшла заміж у 1806 році.

Завзята мандрівниця, Джудіт помічала біду й страждання навколо себе, особливо в «єврейських кварталах» міст, які відвідала у мандрах, і завжди мала напоготові якийсь план дій, щоб полегшити їх. З її приватних друкованих журналів видно, що вона була освідчена та з манерами, з сильним релігійним духом, вірна вченню та обрядам єврейської віри, але одночасно визнавала тих, хто дотримується інших вірувань. Джудіт швидко обурювалася через будь-яке приниження чи образу, нанесену її релігії чи народу[10].

Її розсудливість і розум вплинули на всі починання її чоловіка, і коли він пішов у відставку, управління його статками в благодійних справах здебільшого було на ній. Леді Монтефіоре супроводжувала чоловіка в усіх його закордонних місіях до 1859 року, була благодійним генієм його пам'ятних експедицій на Святу землю, у Дамаск, Санкт-Петербург і Рим. Відзначалася мовними здібностями. Під час подорожі до Російської імперії 1846 року вона невтомно намагалася полегшити нещастя, які бачила навколо себе. Дружина і дочка російського губернатора відвідали її з урочистим візитом і висловили захоплення, яке вона викликала у всіх класів. Її симпатії були значно розширені подорожами; два журнали деяких із цих подорожей вона опублікувала анонімно. Саме в цей період Монтефіоре написала і опублікувала першу єврейську кулінарну книгу англійською мовою «Єврейський посібник» (англ. The Jewish Manual)[11][12].

Пізніші роки, смерть і вшанування ред.

Протягом декількох років її здоров'я було настільки поганим, що вони проводили більшу частину свого часу в Європі в надії його покращити, але вона нарешті стала занадто слабкою, щоб подорожувати, і останні роки життя проводила в Лондоні й Рамсгейті[9]. За кілька місяців до її смерті пара відсвяткувала золоту річницю весілля, на цей же період припало часткове відновлення здоров'я Джудіт.

24 вересня 1862 року, обмінявшись благословеннями зі своїм чоловіком, вона померла[10][13].

Сер Мозес заснував на її честь коледж Джудіт Леді Монтефіоре в Рамсгейті[14][15].

Виноски ред.

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #101219955X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  3. ↑ а б в Hart M. S. Проєкт Гутенберг — Project Gutenberg Literary Archive Foundation, 1971.
  4. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  5. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ Taylor, 1813, с. 335.
  7. ↑ Montefiore та Montefiore, 1890, с. 349.
  8. ↑ а б Step, 1885, с. 11.
  9. ↑ а б Singer та Adler, 1912, с. 667.
  10. ↑ а б Step, 1885, с. 72.
  11. ↑ The Jewish Manual. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 6 квітня 2022.
  12. ↑ Brown, Susan (ред.). Charlotte Montefiore. medusa.arts.ualberta.ca. Процитовано 5 липня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Judith Montefiore. Jewish Women's Archive. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 12 січня 2017.
  14. ↑ College history. The Montefiore Endowment. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016.
  15. ↑ Singer та Adler, 1912, с. 668.

Бібліографія ред.

  • Jew. Chron. 3 October 1863
  • Kayserling, Die Judischen Frauen, pp. 272–275, 1308
  • Loewe, L. Diaries of Sir Muses and Lady Montefiore, 1890.
  • Morals, Eminent Israelites, pp. 240–312
  • Wolf, Lucien. Life (of Sir Moses Montefiore), pp. 189–212

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джудіт_Монтефіоре&oldid=42291765