Джордж Кардона
Джордж Кардона (нар. 3 червня 1936, Нью-Йорк, США) ― американський лінгвіст, індолог, санскритист, учень Паніні. Описаний як «світило» в індоєвропейській, індоарійській та панінійській лінгвістиці з початку шістдесятих років.[1] Зараз Кардона є почесним професором лінгвістики та південноазіатських досліджень Університету Пенсільванії.
| Джордж Кардона | |
|---|---|
| George Cardona | |
 | |
| Народився |
3 червня 1936 (87 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Місце проживання | Нью-Йорк |
| Країна | Американець |
| Діяльність | мовознавець |
| Alma mater |
Єльський університет Нью-Йоркський університет |
| Галузь | Лінгвістика |
| Заклад | Пенсільванський університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
Молодість і освіта ред.
Джордж Кардона народився в Нью-Йорку 3 червня 1936 року. Отримав ступінь бакалавра в Нью-Йоркському університеті в 1956 році, а ступінь магістра і доктора філософії в Єльському університеті в 1958 і 1960 роках відповідно.[1]
Кар'єра ред.
Кардона викладав гінді та інші сучасні індійські мови в Університеті Пенсільванії.
Його робота над індійською граматикою набрала обертів після викладу Ṥivasūtras у 1969 році. Після цього він спрямував увагу на дослідження в'якарани та аналіз різних аспектів Aṣṭādhyāyī, які найяскравіше проявилися в його праці «Паніні: Його робота та її традиції» (1988). Кардона продовжує роботу над цією тематикою і планує видати ґрунтовну працю, що складатиметься з восьми томів.[2]
Дослідження ред.
Кар'єра Кардони почалася в 1950-х і 60-х роках, коли індологічні дослідження, особливо дослідження традиційної граматики санскриту, процвітали в Сполучених Штатах.[2] Дисциплінарні орієнтації як ранньої, так і пізньої західної індології залишаються помітними протягом усієї кар'єри Кардони, наприклад, коли в методологічній суперечці Дж. Ф. Сталь характеризує Кардону як історично вмотивованого філолога, але ідентифікує його як лінгвіста у традиціях Вітні (щодо методологічного підходу Вітні).[3]
Спадщина ред.
Спадщина Кардони найбільше відчувається в дисципліні індійської лінгвістики, де він продемонстрував підхід, який прагне описати та оцінити техніки індійських граматиків. До певної міри Кардону можна охарактеризувати як «історичного» та «філологічного» у його методології.[3]
Примітки ред.
- ↑ а б Deshpande, Madhav; Hook, Peter Edwin (2002). Indian linguistic studies: Festschrift in honor of George Cardona. Delhi: Motilal Banarsidass Publishers. ISBN 978-81-208-1885-9.
- ↑ а б World Sanskrit conference, Radhavallabh (2012). Sixty years of Sanskrit studies (1950-2010). New Delhi: Rashtriya Sanskrit Sansthan. ISBN 978-81-246-0628-5.
- ↑ а б Staal, J. F.; Cardona, George (1970-06). Studies in Indian Grammarians I: The Method of Description Reflected in the Sivasūtras. Language. Т. 46, № 2. с. 502. doi:10.2307/412298. Процитовано 18 березня 2024.