Вікіпедія

Джорджо Манганеллі

італійський письменник
(Перенаправлено з Джорджіо Манганеллі)

Джо́рджо Мангане́ллі (італ. Giorgio Manganelli, 15 листопада 1922(19221115), Мілан, Італія — 28 травня 1990, Рим, Італія) — італійський письменник, перекладач, журналіст, літературознавець. Є одним з провідних теоретиків літературного напрямку неоавангард.

Джорджо Манганеллі
Giorgio Manganelli
Ім'я при народженніДжорджіо Манганеллі
Народився15 листопада 1922(1922-11-15)
Мілан, Італія
Помер25 травня 1990(1990-05-25) (67 років)
Рим, Італія
ГромадянствоІталія Італія
Національністьіталієць
Діяльністьпрозаїк, романіст, есеїст, перекладач
Alma materПавійський університет
Мова творівіталійська
Напрямокнеоавангард
Magnum opusHilarotragedia (1964),
La letteratura come menzogna (1967),
Centuria: cento piccoli romanzi fiume (1979)
Нагородипремія Віареджо (1979)

Біографія

ред.

Народився Джорджо Манганеллі 15 листопада 1922 року у Мілані. Він був одним з лідерів авангардистського руху 1960-х в організації Gruppo 63. Писав у стилі бароко та експресіонізму.[1] Був атеїстом.[2]

Манганеллі переклав твори Едгара Аллана По, Т. С. Еліот, Генрі Джеймса, Еріка Амблера, О. Генрі, Езра Паунд, Роберта Луїса Стівенсона, Байрона тощо.

Він опублікував експериментальний твір художньої літератури Hilarotragedia в 1964 році, в той час, коли він був членом Gruppo 63. Твір Centuria: cento piccoli romanzi fiume здобув премію Віаредджіо; його переклав англійською мовою в 2005 році Генрі Мартін. Agli dèi ulteriori містить зв'язану колекцію коротких творів, включаючи обмін листами між Гамлетом та принцесою Клівською і завершується статтею про мову мертвих.

Помер Джорджо Манганеллі у Римі в 1990 році. Італо Кальвіно називав його «письменником відмінним від будь-якого іншого», невичерпним і непереборним винахідником у грі мови та ідей».[3]

Нагороди та премії

ред.

Творчість

ред.
  • Hilarotragedia (1964)
  • La letteratura come menzogna (1967)
  • Nuovo commento (1969)
  • Agli dèi ulteriori (1972)
  • Lunario dell'orfano sannita (1973)
  • Cina e altri orienti (1974)
  • In un luogo imprecisato (1974)
  • A e B (1975)
  • Sconclusione (1976)
  • Pinocchio: un libro parallelo (1977)
  • Cassio governa a Cipro (1977)
  • Centuria: cento piccoli romanzi fiume (1979)
  • Amore (1981)
  • Angosce di stile (1981)
  • Discorso dell'ombra e dello stemma (1982)
  • Dall'inferno (1985, n.ed. 1998)
  • Tutti gli errori (1986)
  • Laboriose inezie (1986)
  • Rumori o voci (1987)
  • Salons (1987)
  • Improvvisi per macchina da scrivere (1989)
  • Antologia privata (1989)
  • Encomio del tiranno (1990)
  • La palude definitiva (1991)
  • Il presepio (1992)
  • Esperimento con l'India (1992)
  • Il rumore sottile della prosa (1994)
  • La notte (1996)
  • Le interviste impossibili (1997)
  • De America (1998)
  • Contributo critico allo studio delle dottrine politiche del '600 italiano (1999)
  • Il vescovo e il ciarlatano (2001)
  • La penombra mentale. Interviste e conversazioni 1965—1990 (2001)
  • L'infinita trama di Allah. Viaggi nell'Islam 1973—1987 (2002)
  • L'impero romanzesco (2003)
  • UFO e altri oggetti non identificati (2003)
  • Il romanzo inglese del Settecento (2004)
  • La favola pitagorica. Luoghi italiani (2005)
  • Tragedie da leggere. Tutto il teatro (2005)
  • L'isola pianeta e altri settentrioni (2006)
  • Poesie (2006)
  • Un'allucinazione fiamminga (2006)
  • Mammifero italiano (2007)
  • Vita di Samuel Johnson (2008)
  • Circolazione a più cuori. Lettere familiari (2008)
  • Ti ucciderò, mia capitale (2011)

Примітки

ред.
  1. ↑ Angelo Colombo, Delphine Bahuet-Gachet (2009) Dino Buzzati d'hier et d'aujourd'hui: À la mémoire de Nella Giannetto [Архівовано 14 травня 2022 у Wayback Machine.], p.229.
  2. ↑ Giorgio Manganelli, Fausta Chiaruttini, Circolazione a più cuori: lettere familiari, Aragno, 2008, p. 191.
  3. ↑ Jean Stein 'Back Matter' 'Grand Street No.59, Time (Winter, 1997)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джорджо_Манганеллі&oldid=40746678