Джонні Кеш

Американський співак-композитор

Джо́нні Кеш (англ. Johnny Cash; 26 лютого 1932, Кінгсленд, Арканзас, США — 12 вересня 2003, Нашвілл, Теннессі, США) — американський співак, автор пісень, музикант і актор.[5] Значна частина музики Кеша містила теми смутку, моральної скорботи та спокути, особливо на пізніх етапах його кар'єри.[6] Джонні був відомий своїм глибоким, спокійним басо-баритоновим голосом,[8][9] характерним звучанням його трендової групи The Tennessee Three, що характеризується потягуючими ритмами гітари, непокірністю[10][11] пронизаною темами журби, спасіння, страждань породжених моральними дилемами, безкоштовними тюремними концертами[12] та використанням чорного сценічного гардеробу, що принесло йому прізвисько «чоловік у чорному» (англ. The Man in Black).

Джонні Кеш
At San quentin 1969 2014-05-04 00-14.jpg
Основна інформація
Дата народження 26 лютого 1932(1932-02-26)[1][2][…]
Місце народження Кінгсленд, Клівленд, Арканзас, США
Дата смерті 12 вересня 2003(2003-09-12)[1][2][…] (71 рік)
Місце смерті Нашвілл, США[1]
Поховання Hendersonville Memory Gardensd
Роки активності з 1954
Громадянство США
Віросповідання Баптизм
Професії гітарист, автор-виконавець, співак, актор, композитор, музикант, автор пісень, автобіограф, телеактор, кіноактор, актор озвучування, мандолініста, письменник
Співацький голос бас-баритонd
Жанри Кантрі, outlaw countryd, Госпел, Рок-н-рол, Рокабілі, блюз і народна музика[4]
Нагороди
johnnycash.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Народжений в родині бідних фермерів, що вирощувили бавовну в Кінгсленді, штат Арканзас, Кеш піднявся до слави у тоді популярній рокабілі-сцені в Мемфісі, штат Теннессі, після чотирьох років служби у Повітряних силах США. Традиційно, він починав свої концерти з простого представлення: «Привіт, — я Джонні Кеш!» (англ. «Hello, I'm Johnny Cash»),[14] і одразу ж граючи «Folsom Prison Blue», одну з його авторських пісень. Поряд з «Folsom Prison Blues», серед інших його авторських пісень: «I Walk the Line», «Ring of Fire», «Get Rhythm» та «Man in Black». Джонні також зняв жартівливі номери, такі як «One Piece at a Time» та «A Boy Named Sue», дует зі своєю майбутньою дружиною Джун під назвою «Jackson» (за ним послідувало багато подальших дуетів після їх весілля), а також залізничні пісні, такі як «Hey, Porter», «Orange Blossom Special» та «Rock Island Line».[15] На останньому етапі своєї кар'єри, він обробляв пісні сучасних рок-виконавців того часу; його найбільш помітними каверами були «Hurt» від Nine Inch Nails, «Rusty Cage» від Soundgarden і «Personal Jesus» від Depeche Mode.

Кеш — один з найбільш продаваних музичних виконавців усіх часів, який продав понад 90 мільйонів платівок у всьому світі.[16][17] Його жанрова музика охоплювала кантрі, рок-н-рол, рокабілі, блюз, фолк та госпел. Дане поєднання стилів принесло йому рідкісну честь потрапити до Залів слави кантрі-музики, рок-н-ролу та госпел-музики.

Одна з найкращих пісень «Hurt» була записана за один дубль. Під час запису пісні, а потім і відеоряду Джонні Кеш плакав. Кеш помер 7 місяців потому. У 2004 році вийшла американська біографічна драма режисера Джеймса Менґолда, про життя Джонні Кеша під назвою «Переступити межу» (англ. Walk the Line).

ЖиттєписРедагувати

 
Джоні Кеш і його друга жінка, June Carter, 1969

Співак жив в незаможній сім'ї. Його батько був фермером, а мати домогосподаркою. Стосунки з батьком в Джона були гострими, оскільки батько часто випивав. Мати любила Джона та захищала від батька, за що не рідко отримувала побої. Брат Кеша був улюбленцем батька — працьовитий і прагматичний. Вони полюбляли разом слухати Джун Картер, яка згодом стала коханою Джона. Брат загинув через катастрофу на деревообробній фабриці, будучи ще дитиною.

Кеш покинув дім та пішов служити в американські війська. Саме там він і почав писати власні пісні.

Повернувшись до цивільного життя він вирішує записати першу власну платівку яка й принесла йому відомість.

Джон почав виступати із зірками того часу і сам ставав зіркою.

В період частих виступів Джон підсів на наркотики, які й зіпсували його кар'єру і життя в подальшому. Він все більше вживав заборонені речовини і все менше уваги приділяв підготовці до концертів. Його арештували на кордоні з Мексикою, за перевезення наркотиків, які він заховав всередині гітари.

Побороти залежність йому допомогла його майбутня друга дружина Джун Картер. Вона допомогла налагодити йому життя та відновити стосунки із батьком.

Його трек «Коли він прийде» («The Man Comes Around») було використано у титрах фільмів «Світанок мерців» та «Логан», а трек «Hurt» став саундтреком стрічки.

ДискографіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118519433 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Montreux Jazz Festival Database
  5. Johnny Cash & June Carter. Last.fm. 2010. Процитовано January 20, 2010. 
  6. Mulligan, J. (February 24, 2010). Johnny Cash: American VI: Ain't No Grave. Entertainment.ie (album review). Процитовано March 22, 2010. 
  7. Pareles, Jon (September 16, 1994). Pop Review; Johnny Cash, Austerely Direct From Deep Within. New York Times. Процитовано February 26, 2019. 
  8. Although Cash's voice type endured over the years, his timbre changed noticeably. Pareles writes: "Through a recording career that stretches back to 1955, Cash's bass-baritone voice has gone from gravelly to grave."[7]
  9. Urbanski, 2003, с. xiv.
  10. Dickie, M. (2002). Hard talk from the God-fearin', pro-metal man in Black. У Streissguth, M. Ring of fire: The Johnny Cash reader. Cambridge, MA: Da Capo. с. 201–205. ISBN 9780306811227. 
  11. Streissguth, M. (2006). Johnny Cash: a biography. Philadelphia, PA: Da Capo. с. 196. ISBN 9780306813689. 
  12. Fox, JA (October 17, 2005). Hard time's never a 'circus'. The Boston Herald (Baylor University). Архів оригіналу за September 20, 2006. Процитовано March 22, 2010. 
  13. Schultz, B. (July 1, 2000). Classic Tracks: Johnny Cash's 'Folsom Prison Blues'. Mix. Архів оригіналу за January 2, 2010. Процитовано March 22, 2010.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  14. Schultz refers to this phrase as Cash's "trademark greeting," and places his utterance of this line, on Cash's At Folsom Prison album, "among the most electrifying [seconds] in the history of concert recording."[13]
  15. For discussion of, and lyrics to, Cash's songs, see Cusic, D., ред. (2004). Johnny Cash: The songs. New York, NY: Thunder's Mouth. ISBN 9781560256298. 
  16. Holden, Stephen (September 13, 2003). Johnny Cash, Country Music Bedrock, Dies at 71. The New York Times. Процитовано February 25, 2013. 
  17. Jones, Rebecca (January 14, 2014). More Johnny Cash material will be released says son. BBC News. Процитовано February 13, 2016. 
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "last.fm J.Cash biogr.", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

ПосиланняРедагувати