Відкрити головне меню

Джероламо Раморіно (італ. Gerolamo Ramorino; 1792-1849) — італійський генерал, учасник багатьох воєн XIX століття.

Джероламо Раморіно
Girolamo Ramorino.jpg
Народився 8 квітня 1792(1792-04-08)
Генуя, Італія
Помер 22 травня 1849(1849-05-22) (57 років)
Турин, Італія
·розстріл[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Річ Посполита
Діяльність офіцер, військовослужбовець, політик
Знання мов італійська
Роки активності з 1812
Посада член Палати депутатів Сардинського королівства[d][1]
Військове звання генерал
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону лицарський хрест ордена Virtuti Militari

БіографіяРедагувати

У 1812 році наполеонівській кампанії проти Росії. Командував ескадроном. У 1821 році брав участь у П'ємонтському повстанні. Згодом жив у Парижі, займався торгівлею. У 1830 році приєднався до Листопадового повстання в Польщі. Дослужився до звання бригадного генерала.

У 1833 році приєднався до до італійського повстанця Джузеппе Мадзіні. Раморіно командував військовим походом з Швейцарії до П'ємонту, який закінчився поразкою. У 1848 році брав участь у революції в Італії. Командував п'ємонтською дивізією. У 1849 році у битві під Новарою Джироламо Раморіно був введений в оману маневрами Радецького і всупереч наказам головнокомандувача покинув пост поблизу Павії, який мав охороняти. Радецький скористався цією помилкою та переправився через Тічіно, що стало причиною поразки сардинської армії. Раморіно звинуватили у невиконанні наказів та злочинному недбальсьтві та засудили до смертної кари. На його прохання, він сам керував розстрільною командою під час страти.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Ramorino Herders Conversations-Lexikon. Freiburg im Breisgau 1856, Band 4, S. 664.