Відкрити головне меню

Джейн Джейкобс

Америко-канадська журналіст, активіст та автор низки впливових робіт в сфері урбанізму. (1916-2006)

Джейн Джейкобс (при народженні Джейн Батцнер; 4 травня 1916 — 25 квітня 2006) — американська та канадська журналістка, письменниця і активістка, яка сильно вплинула на містобудування (урбаністику), соціологію та економіку. У своїй відомій книжці «Смерть і життя великих американських міст» (1961) Джейн Джейкобс стверджувала, що оновлення міст не збігається з потребами більшості жителів. У книзі також представлено такі соціологічні поняття як: «погляд на вулицю» і «соціальна столиця».[10][11]

Джейн Джейкобс
Jane Jacobs.jpg
Народилася 4 травня 1916(1916-05-04)[1][2][…]
Скрентон, Пенсильванія, США
Померла 25 квітня 2006(2006-04-25)[4][1][…] (89 років)
Торонто, Канада[6][7][8]
·інсульт
Громадянство
(підданство)
Flag of Canada (Pantone).svg Канада[9]
Flag of the United States.svg США[9]
Місце проживання
Діяльність журналістка, містобудівник, письменниця, соціологиня, авторка, економістка
Сфера роботи журналіст
Alma mater Scranton High School[d] і Columbia University School of Engineering[d]
Мова творів англійська[1]
Нагороди
Офіцер ордену Канади орден Онтаріо

Commons-logo.svg  CMNS: Джейн Джейкобс на Вікісховищі

Джейкобс була добре відома за організацію «ініціатив знизу», щоб захистити існуючі квартали від «розчищення нетрів», — і особливо за її протидію Роберту Мозесу в проведенні капітального ремонту її околиці, Гринвіч-Віллидж. Вона зіграла важливу роль у подальшій відміні швидкісної дороги Нижній Мангеттен, яка пройшла б прямо через Сохо (Мангеттен) і Маленьку Італію, і була заарештована в 1968 році за підбурювання натовпу на публічних слуханнях щодо проекту. Після переїзду в Торонто в 1968 році, вона приєдналася до протесту проти будівництва великої автомагістралі Spadina Expressway і пов'язаної із нею мережі швидкісних доріг в Торонто.

Як мати і письменниця, яка критикувала чоловіків-експертів у сфері містобудування, Джейкобс зазнала презирства від них, які обзивали її «домогосподаркою» і «божевільною дамою». Вона не мала вищої освіти або якого-небудь формального навчання в галузі міського планування, тому була піддана критиці за невченість і неточність.

Перші рокиРедагувати

Джейн Джейкобс (дівоче прізвище Батцнер) народилася в місті Скрантон, штат Пенсільванія, у сім'ї лікаря Джона Декера Батцнера, доктор і медсестри Бесс Робінсон Батцнер. Вони були протестантською сім'єю в переважно римо-католицькому місті.[12] її брат, Джон Декер Батцнер молодший служив суддею в апеляційному суді Сполучених Штатів четвертого округу. Після закінчення середньої школи Скрентона, Джейн працювала безоплатно цілий рік помічницею редактора жіночої колонки у часописі Scranton Tribune.

У 1935 році, під час Великої Депресії, вона переїхала в Нью-Йорк разом зі своєю сестрою Бетті.[13] Джейн Батцнер відразу полюбила Мангеттенський район Гринвіч-Віллидж, який не відповідав гратчастій структурі  міста. Сестри незабаром переїхали туди з Брукліна.[14][15]

Протягом її перших кількох років у місті, Джейкобс працює на різних роботах, працюючи переважно як стенографістка та фріланс-дописувачка, часто пишучи про робочі квартали міста. Цей досвід «… дав мені поняття про те, що відбувається в місті і яке діло було, яка була робота» — як вона пізніше сказала. Спершу вона працювала у спеціалізованому часописі секретарем, а потім редактором. Також вона продавала статті у часописи Sunday Herald TribuneCue magazine, і Vogue.[16]

Джейн Джейкобс навчалася в коледжі при Колумбійському університеті протягом двох років, вивчаючи геологію, зоологію, юриспруденцію, політологію та економіку.[17] Про можливість вільно здійснювати дослідження щодо свого широкого кола інтересів, вона сказала:

Вперше я полюбила школу, і вперше я отримала гарні оцінки. Але це ледь не стало моєю погибеллю, тому що після того, як я отримала, за статистикою, певну кількість кредитів я "стала власністю" коледжу. А так як я була власністю коледжу я мусила вивчати те, що хотів коледж, а не те, що хотіла я. На щастя, мої шкільні оцінки були настільки погані, що коледж вирішив, що я могла йому "не належити" і тому мені дозволили продовжити здобувати освіту як мені заманеться.[18]

Кар'єраРедагувати

Після двох років навчання у коледжі Джейн знайшла роботу у часописі Iron Age де вона в 1943 опублікувала статтю про економічний занепад її рідного міста Скрентон. Стаття мала великий успіх і призвела до того, що компанія Murray Corporation of America розмістила у місті свій завод із виробнитцва військових літків.[19]

Пізніше Джейн стала журналістом часопису Державного департаменту СШАAmerika де вона познайомилася із своїм майбутнім чоловіком Робертом Джейкобсом, який був архітектором та конструктором військових літаком. Вони одружилися в 1944 році. Разом у них народилася дочка Бергін та два сини: Джеймс і Нед. Вони купили триповерховий будинок у Гринвіч-Віллидж на Мангеттені. Це посприяло тому, що Джейн всіляко критикувала швидкозростаючі передмістя, називаючи їх "паразитарними" і залишалася довгий час у рідному Гринвіч-Віллидж. Перебування у цьому районі допомогло їй розвинути свої погляди та перевернути уявлення американців про містопланування.

У 1952 році почала працювати в редакції журналу «Архітектурний форум», де висвітлювала проблеми реконструкції та будівництва в американських містах. У своїх статтях і книгах вона ділилася своїми спостереженнями про архітектурні підходи.

У 1050-х роках Джейн активно боролася проти перебудови Гринвіч-Віллидж зіткнувшись із головним архітектором Нью-Йорка Робертом Мозесом.

У 1968 році вона виступила проти прокладки шосе через Південний Манхеттен. В цьому ж році в знак протесту проти війни у ​​В'єтнамі і через страх, що її синів призвуть до армії і відправлять на війну, разом з сім'єю переїхала в Торонто, де продовжувала писати і брати участь в боротьбі проти планувальних і містобудівних рішень, які не враховували інтереси міщан.[20]

У Торонто вона продовжила протистояти проектам необдуманої реконструкції, зокрема будівництва швидкісної автомагістралі Spadina Expressway. Вона видавала книги і на інші теми, зокрема, писала про сепаратизм в Квебеку, зв'язок між мораллю і роботою та занепадом північноамериканської цивілізації. Втім, жодна з цих книг не мала такого успіху, як «Смерть і життя великих американських міст». Книжка не тільки виявилася на гребені зростаючої хвилі протесту 1960-х, але і увійшла в списки обов'язкової літератури в сучасних архітектурних школах.[21]


Головна гіпотеза Джейкобс у книжці «Смерть і життя великих американських міст» така: «смерть» урбаністичних територій стається тоді, коли на вулицях міст припиняється активність пішоходів. Це може статися внаслідок спорудження швидкісних шосе-хайвеїв, масштабної будівельної діяльності тощо. І навпаки, міське життя породжується постійним «балетом на тротуарі», партії в якому виконують мешканці-пішоходи протягом всіх періодів доби.[22]


ReferencesРедагувати

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. http://web.archive.org/web/20060430115928/http://www.theglobeandmail.com:80/servlet/story/RTGAM.20060425.wjanejacobs0425/BNStory/National/home
  5. http://lifeinlegacy.com/Display.aspx?weekof=2006-04-29
  6. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #131595520 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  7. http://lifeinlegacy.com/display.php?weekof=2006-04-29
  8. http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/09654310600779444
  9. а б http://www.independent.co.uk/news/obituaries/jane-jacobs-480896.html
  10. Douglas Martin (April 26, 2006). Jane Jacobs, Urban Activist, Is Dead at 89. The New York Times. Процитовано February 17, 2016. 
  11. Jacobs, Jane. The Death and Life of Great American Cities. с. 138. «If self-government in the place is to work, underlying any float of population must be a continuity of people who have forged neighborhood networks. These networks are a city's irreplaceable social capital. Whenever the capital is lost, from whatever cause, the income from it disappears, never to return until and unless new capital is slowly and chancily accumulated.» 
  12. Alexiou, Jane Jacobs (2006), p. 9.
  13. Alexiou, Jane Jacobs (2006), pp. 15–16.
  14. Alexiou, Jane Jacobs (2006), pp. 20–21.
  15. Flint, Wrestling with Moses (2009), pp. 3–5.
  16. Alexiou, Jane Jacobs (2006), pp. 22–23.
  17. Alexiou, Jane Jacobs (2006), pp. 23–24.
  18. Allen, Max (ed), ред. (1997-10-01). Ideas that Matter: The Worlds of Jane Jacobs. Ginger Press. ISBN 0-921773-44-7. 
  19. Flint, Anthony (1962). Wrestling with Moses : how Jane Jacobs took on New York's master builder and transformed the American city. с. 12. ISBN 9780812981360. OCLC 976540571. 
  20. Кто такая Джейн Джекобс?. www.aif.ru. 2016-05-04. Процитовано 2019-01-03. 
  21. Кто такая Джейн Джекобс?. www.aif.ru. 2016-05-04. Процитовано 2019-01-03. 
  22. Сила - у пішоходах. Процвітають міста з маленькими вуличками і різнорідними кварталами. ТЕКСТИ (en). Процитовано 2019-01-03.