Джеймс Батлер, 1-й граф Ормонд
Джеймс Батлер (17 жовтня 1304 — 6 січня 1338) – І граф Ормонд, ірландський аристократ англійського походження, пер Ірландії. Він народився в Арклоу, графство Віклоу, Ірландія, а помер у Говрані, графство Кілкенні, Ірландія.
| Джеймс Батлер, 1-й граф Ормонд | |
|---|---|
| англ. James Butler, 1st Earl of Ormond | |
 | |
| Народився | 1304 |
| Помер |
1338 Gowrand, Кілкенні |
| Поховання | Gowrand |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Butler dynastyd |
| Батько | Edmund Butler, Earl of Carrickd[1] |
| Мати | Joan FitzGerald, Countess of Carrickd[1] |
| Брати, сестри | John Butler of Clonamicklond |
| У шлюбі з | Елеонора де Богун, графиня Ормонд[1] |
| Діти | James Butler, 2nd Earl of Ormondd[1], Lady Petronilla Butlerd[2] і Petronilla Butlerd[1] |
Життєпис ред.
Походження ред.
Джеймс Батлер був сином Едмунда Батлера, графа Керріка (1268 – 13 вересня 1321), юстиціарія Ірландії та Джоан ФітцДжеральд, графині Керрік. Його бабусею та дідусем по батьківській лінії були Теобальд ле Ботільєр (1242 – 1285) - син Теобальда ле Ботільєра та Маргері де Бург та Джоан ФітцДжон (ФітцГеффрі) (пом. 4 квітня 1303 р.), що була донькою Джона ФіцДжоффрі, лорда Шеру, юстиціарія Ірландії та Ізабель Бігод. Його дідом по материнській лінії був Джон Фітц-Томас Фіц-Джеральд, І граф Кілдер, що одружився з Бланш де ля Рош.
Титули ред.
Після смерті батька в 1321 році єдиним спадковим титулом, який отримав Джеймс, був титул головного дворецького Ірландії. Як VII головний дворецький, він успадкував титул від свого предка Теобальда Фітцвальтера або Теобальда Батлера, чиї наступники прийняли прізвище Батлер. Спадкова посада дворецького Ірландії була однією з особливо близьких Короні Англії, відповідно до якої Теобальд і його наступники повинні були бути присутніми на коронації королів Англії. Через сім років Джеймс Батлер був винагороджений за свою особливу вірність королю Англії графським титулом. Його благодійник, молодий король Едуард III, призначив його першим графом Ормонд за патентом від 2 листопада 1328 року в Солсбері (король проводив там парламент) з платою за створення в розмірі 10 фунтів на рік. Через сім днів патентом, датованим у Воллінгфорді, враховуючи його послуги та щоб він міг краще підтримувати честь, король надав Джеймсу королівські права, свободи, гонорари лицарів та інші королівські привілеї щодо графства Тіпперері, а також правом бути палатином у цьому графстві довічно.
Приблизно в той самий час, у вересні 1328 року, король призначив Роджера Мортімера І графом Марч, що незабаром викликало гнів тих, хто був найбільш лояльним до корони.
У 1336 році Джеймс Батлер заснував чоловічий монастир Каррік-Бегг (місто на річці Шур навпроти Керрік-он-Шур) для францисканських ченців. 3 червня того ж року він передав ченцям свій замок і маєток Каррік, які вони зайняли в день свята святих Петра і Павла (29 червня).
Родина ред.
У 1327 році Джеймсу Батлеру запропонували укласти шлюб, згідно з яким він отримав у придане замок і садибу Кілпек, Херефорд, на все життя. Він одружився з Елеонорою де Богун (1304 – 1363), донькою IV графа Герефорд, та принцеси Єлизавети, дочки короля Англії Едуарда I. У Джеймса та Елеонори було шестеро дітей, четверо з яких пережили дитинство:
- Енн Батлер (1328 – 1329)
- Елеанор Батлер (?)
- Джон Батлер (народився і помер немовлям у 1330 році)
- Елізабет Батлер (1330 – 1392) – вийшла заміж (після 20 липня 1359) за Джеральда ФітцДжеральда, графа Десмонд, сина Моріса ФіцТомаса, графа Десмонда та Авеліни ФіцМоріс, і мала дітей.
- Джеймс Батлер, ІІ граф Ормонд (4 жовтня 1331 – 18 жовтня 1382) – одружився з Елізабет Дарсі, донькою Джона Дарсі, І барона Дарсі де Кнайта, лорд-судді Ірландії, і Джоан де Бург, і мав нащадків. Він народився в Кілкенні та був переданий під опіку 1 вересня 1344 року (його батько, Джеймс Батлер, помер у 1338 році), Морісу, графу Десмонду, за штраф у 2306 марок; а потім до сера Джона Дарсі, що одружив його зі своєю дочкою Елізабет. Сина Джеймса Батлера називали благородним графом через те, що він походив із королівської родини через матір.
- Пернел Батлер (1332 – 23 квітня 1368), вийшла заміж за Гілберта Телбота, ІІІ барона Телбота, сина Річарда Телбота, ІІ барона Телбота та Елізабет де Комін, і мала нащадків. Вони були предками леді Мод Парр, матері королеви-консорта Кетрін Парр.
Наступники Джеймса Батлера носили титул граф Ормонд, який пізніше був об’єднаний з вищим титулом герцога Ормонд. Графи та герцоги Ормонд володіли палатинськими правами в графстві Тіпперері до прийняття Закону про графство Тіпперері 1715 року.
Джерела ред.
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (листопад 2023) |
- H. E. Malden, ed. (1911). "Parishes: Shere". A History of the County of Surrey: Volume 3. Institute of Historical Research. Retrieved 7 November 2013.
- "Dictionary, Encyclopedia and Thesaurus - the Free Dictionary".
- Otway-Ruthven, A. J. A History of Medieval Ireland New York: Barnes & Noble 1993 ISBN 1-56619-216-1 p. 67
- Lodge, John The Peerage of Ireland or, A Genealogical History Of The Present Nobility Of That Kingdom, 1789, Vol IV, p 7.
- Mountmorres of Castlemorres, Hervey Redmond Morres; Robert Southwell (1792). The History of the Principal Transactions of the Irish Parliament, from ... 1634 to 1666: Containing Proceedings of the Lords and Commons During the Administration of the Earl of Strafford, and of the First Duke of Ormond. New York Public Library: T. Cadell. p. 194.
- Lodge, John The Peerage of Ireland or, A Genealogical History Of The Present Nobility Of That Kingdom, 1789, Vol IV, p 8.
- Burke, Messrs., John and John Bernard, The Royal Families of England, Scotland, and Wales, with Their Descendants &c., London, vol.2, 1851, pedigree CCVII.
- ↑ а б в г д Kindred Britain
- ↑ Lundy D. R. The Peerage