Вікіпедія

Десницька Агнія Василівна

Агнія Василівна Десницька (нар. 23 серпня 1912, Седнів Чернігівської губернії — пом. 18 квітня 1992, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський лінгвіст, фахівець з індоєвропеїстики, германістики, албанської мови, літератури та фольклору. Професорка, член-кореспондент АН СРСР по відділенню літератури і мови з 26 червня 1964 року.

Десницька Агнія Василівна
Народилася23 серпня 1912(1912-08-23)[1]
Седнів, Чернігівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія[1][2]
Померла1992[3]
Санкт-Петербург, Росія
ПохованняШуваловський цвинтарd
Країна СРСР[1]
Діяльністьмовознавиця
Alma materРосійський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена
Галузьмовознавство
ЗакладInstitute for Linguistic Studiesd
Санкт-Петербурзький державний університет[1]
Вчене званнячлени-кореспонденти РАНd
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
Науковий керівникВіктор Жирмунськийd
Відомі учніQ48954080?
Микола Миколайович Казанськийd
Vladimir Neroznakd
Аспіранти, докторантиVladimir Neroznakd
Andrey Sobolevd
ЧленствоАкадемія наук СРСР
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Десницька.

Біографія

ред.

Донька відомого революціонера, соціал-демократа Василя Десницького (після революції займався, головним чином, літературознавством). Закінчила Ленінградський педагогічний інститут імені О. І. Герцена, де навчалася в академіка Віктора Жирмунського, навчалася в аспірантурі Державного інституту мовної культури (1933).

У 1933—1935 роках працювала на посаді наукового співробітника Ленінградського науково-дослідного інституту мовознавства, у 1935—1937 рр. — доцентом Ленінградського педагогічного інституту імені О. І. Герцена, в 1938—1950 роках — старшим науковим співробітником Інституту мови і мислення. У 1942 році Агнія Десницька була евакуйована до Киштиму, де обійняла посаду завідувача кафедрою іноземних мов Ленінградського педагогічного інституту імені О. І. Герцена (до 1944). У 1945—1947 — доцент 1-го ЛДПІІЯ. З 1947 доцент, з 1949 професор Леніградського державного університету (з перервами до кінця життя). У 1950—1963 рр. — старший науковий співробітник, в 1963—1976 рр. — завідувач Ленінградського відділення Інституту мовознавства АН СРСР, з 1976 року — завідувачка сектором порівняльно-історичного вивчення індоєвропейських мов і ареальної лінгвістики того ж інституту.

Захистила кандидатську дисертацію (1935) на тему «Чергування голосних в германських мовах (аблаут)»; а докторську дисертацію (1946) — на тему «Розвиток категорії прямого доповнення в індоєвропейських мовах». В 1957 році з її ініціативи в ЛДУ було відкрито відділення албанської мови та літератури.

Ранні роботи, головним чином, з індоєвропеїстики та германістики (в дусі Ленінградської граматичної школи); надалі спеціалізувалася як албанознавець, ставши фактично першим в СРСР фахівцем з албанської філології та засновником петербурзького албанознавства. Найбільш відома її історія албанської літератури (1987) і опис албанської мови та її діалектів (1968).

З 1964 по 1992 рік проживала в будинку № 34, корпус 1 по 2-му Муринському проспекту. В пам'ять про це 25 червня 2015 року на будинку встановлена меморіальна дошка на честь Агнії Десницької[4][5].

Основні роботи

ред.
  • Чередование гласных в германских языках (аблаут). М.-Л., 1937.
  • Вопросы изучения родства индоевропейских языков / А. В. Десницкая. — М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1955. — 332 с. — 4000 прим. (в пер.)
  • Албанский язык и его диалекты / А. В. Десницкая. — Л. : Наука, 1968. — 376 с.
  • Наддиалектные формы устной речи и их роль в истории языка / А. В. Десницкая. — Л. : Наука, 1970. — 98 с.
  • Сравнительное языкознание и история языков / А. В. Десницкая. — Л. : Наука, 1984. — 352 с.
  • Албанская литература и албанский язык / А. В. Десницкая. — Л. : Наука, 1987. — 296 с. — 750 прим.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г https://slovar.cc/enc/bse/1992558.html
  2. ↑ Десницкая Агния Васильевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  4. ↑ Проект Постановления Законодательного собрания Санкт-Петербурга "Об установке мемориальной доски А. В. Десницкой // Официальный сайт Законодательного собрания Санкт-Петербурга (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2015. Процитовано 12 серпня 2020.
  5. ↑ Открытие мемориальной доски Агнии Десницкой // Отделение историко-филологических наук Российской академии наук. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 серпня 2020.

Література

ред.
  • Десницкая Агния Васильевна // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  • Домашнев А. И. Агния Васильевна Десницкая (к 70-летию со дня рождения) // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1982. Т. 60. № 6;
  • Buchholz O. In memoriam Agnija V. Desnickaja // Zeitschrift für Balkanologie, Bd. 29/2, c.118-121;
  • Жугра А. В. А. В. Десницкая: жизнь и научная деятельность // Балканско езикознание. Linguistica balkanique. 1997—1998. Т. 39. Кн. 1–2;
  • Жугра А. В. А. В. Десницкая. Штрихи к портрету // Материалы XXVIII межвузовской научно-методической конференции преподавателей и аспирантов. СПб., 1999. Вып. 21;
  • Studia linguistica et balcanica: памяти А. В. Десницкой (1912—1992). СПб., 2001;
  • А. В. Десницкая: биобиблиографический очерк / отв. ред. Н. Н. Казанский. СПб., 2002;
  • Агния Васильевна Десницкая. СПб.: Наука, 2012. (Материалы к биобиблиографии учёных. Сер. литературы и языка. Вып. 38) — ISBN 978-5-02-038303-6

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Десницька_Агнія_Василівна&oldid=39807122