Десант на Сухому лимані (1919)

Деса́нт на Сухо́му лима́ні 1919 ро́ку — операція військ Білої армії спрямована на захоплення Одеси, яка перебувала під владою більшовиків.

Десант на Сухому лимані
Зображення
Момент часу 1919

Почав її 10 серпня 1919 зведений драгунський полк (полк. Д. І. Туган-Мірза-Барановський — 74 офіцери, 841 солдат, 253 коней і 38 возів) у районі насипу Сухого лиману і Великого Фонтану. Начальником десанту став призначений 7 серпня 1919 ст.лейтенант В. О. Меркушов, колишній командир підводного човна «Окунь»[ru], що діяв на Балтійському морі під час Першої Світової війни. Загальне командування здійснював капітан 1 рангу П. П. Остелецький — ком. крейсера «Генерал Корнілов», на підтримку якого прибула англійська ескадра в складі крейсера «Карадок», 3 міноносців та 2 транспортів з гідропланами. Одного з двох гідропланів, що провадили розвідку в районі Олександрівки, підбили червоноармійці з охорони мануфактурних складів, а льотчика полонили.

О 5 годині ранку 10 серпня драгуни (250—300 чол.) висадились на пересипу Сухого лиману й рушили на дачу Ковалевського. О 8 ранку обслуга червоної гаубичної батареї (дві гармати) перейшла на бік десанту, і він дійшов аж до лінії Аркадія — Малий Фонтан — Татарка. В районі Великого Фонтану білогвардійці без бою захопили маяк з прожекторами.

Висадивши на берег основні сили, полк розділили на колони, які скерували до Одеси:

  • Петроградський ескадрон (1 колона — ротмістр Рубцов) рухався узбережжям до центру міста по лінії Аркадія — Французький Бульвар — Ланжерон;
  • 2 ескадрон (2 колона — ротмістр Лесеневич) — по лінії трамваю через Великий Фонтан до центрального залізничного вокзалу;
  • головного удару завдавали кавалеристи полк. Мірзи Туган-Барановського (2 колони — полк. Зотов і штабс- ротмістр Глазер), що рухалися по Люстдорфській дорозі до одеської тюрми;
  • 1 ескадрон (5 колона — ротмістр Юрицин) діяв у напрямку товарної станції.; два Новорос. ескадрони: 5 (ротмістр Ляшков) — у резерві;
  • а 6 колона (ротмістр Аладьїн) — прикривав шлях на Овідіополь.

Одесу захищали незначні сили 47 стрілецької дивізії М. Д. Логофета, що окопалися в районі літніх таборів та в Чубаївці (600 бійців і пан-В. О. Меркушов), інші влаштували позиції на дорозі з Молдованки в Аркадію (800 бійців 415 і 416 полків). Їх розстріляли гарматами з кораблів.

Крім того, антибільшовицька група полковника Сабліна (грузинська сотня під командою колишніх офіцерів Російської імператорської армії — ротмістр Ассабалов і поручик Габахадзе) підняла повстання в центрі Одеси.

Об'єднаними зусиллями білогвардійці витіснили більшовиків з міста.

Література

ред.