Дермановський Георгій Дмитрович
Георгій Дмитрович Дермановський (1924 — 27 березня 1944) — Герой Радянського Союзу (1945), учасник німецько-радянської війни, автоматник 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту, матрос.
| Дермановський Георгій Дмитрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
1924 Сухумі, Соціалістична Радянська Республіка Грузія[d], Закавказька РФСР, СРСР | |||
| Смерть |
27 березня 1944 Миколаїв, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Рід військ | ВМФ СРСР | |||
| Роки служби | 1943—1944 | |||
| Звання | матрос | |||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
| |||
Біографія ред.
Георгій Дмитрович Дермановський народився 1924 року в м Сухумі.
У ВМФ із 1943 р. Після призову був зарахований автоматником до 384-го батальйону морської піхоти ЧФ. Батальйон із боями пройшов сотні кілометрів, брав участь в операціях зі звільнення Таганрога, Маріуполя (Жданова) та Осипенків (Бердянська). У жовтні 1943 р. автоматникам Г. Д. Дермановському була вручена бойова нагорода — медаль «За відвагу».
У другій половині березня 1944 року увійшов до складу десантної групи під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Федоровича Ольшанського, сформованого з моряків-добровольців 384-го окремого батальйону морської піхоти ЧФ, 12 саперів і зв'язківців однієї з частин 28-ї армії 3-го Українського фронту.
У ніч на 26 березня 1944 року загін пройшов на рибальських човнах з села Богоявленського (Жовтневого) 15 км вгору Південним Бугом, обидва береги якого протягом 7 км контролювалися супротивником, і на світанку висадився в порту міста Миколаєва. Загону була поставлена задача, таємно висадившись в тилу, порушити комунікації, посіяти паніку, зірвати намічений на 26 березня угон мирного населення в Німеччину, а також полегшити наступ радянських військ на Миколаїв. Безшумно знявши вартових, десантники зайняли кілька будівель порту та пристосували їх до оборони.
Дві доби загін вів бої, відбив 18 атак противника, який кинув проти загону десантників до трьох батальйонів піхоти, артилерію, шестиствольні міномети і два середні танки. Проте, вони виконали поставлене завдання, знищивши понад 700 солдатів і офіцерів противника, а також обидва танка.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявлені при цьому відвагу і геройство матросу Георгію Дмитровичу Дермановському було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[1] .
Г. Д. Дермановський похований у братській могилі в м Миколаєві в сквері імені 68-ми десантників.
Нагороди ред.
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу;
- орден Леніна;
- медаль «За відвагу».
Пам'ять ред.
- У Миколаєві у сквері імені 68-ми десантників встановлено пам'ятник.
- У селищі Богоявленському на березі Бузького лиману, звідки йшли на завдання десантники, встановлено меморіальна гранітна брила з пам'ятним написом.
- У м Сухумі в радянські часи ім'я Г. Д. Дермановського мала піонерська дружина школи № 8.
Примітки ред.
- ↑ Газета «Известия» № 094 от 21 апреля 1945 года с Указом о присвоении звания Героя Советского Союза[недоступне посилання з Июнь 2018]..
Література ред.
- Медведев Н. Я. Нас было 68 / Литературная запись Ивана Жигалова. — Издание переработанное и дополненное. — М. : ДОСААФ, 1966. — 50 000 экз.
- Божаткин М. И. Десант принимает бой. — Николаев: Возможности Киммерии, 1998. — 379 с. — ББК СТ 63.3(4УКР-4МИК).
- Морская доблесть / составители Ю. И. Чернов, А. А. Воронин. — М. : Воениздат, 1982. — 206 с. — 65 000 экз. — ББК 359.75(09) + 3КСМ.
- Никита Демьяненко. Статья «Демьяненко Илья Сергеевич (1922—1944)» в Милицеской газете Кубани № 35 (1049) 24-30 сентября 2-18 год
Посилання ред.
- Дермановський Георгій Дмитрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).