Держинська Ксенія Георгіївна

Ксе́нія Гео́ргіївна Держи́нська (6 лютого 1889 — 9 червня 1951) — радянська оперна співачка (сопрано), Народна артистка СРСР (1937)[2], двоюрідна сестра композитора Миколи Вілінського та музикознавця — Олександра Оссовського[3]

Держинська Ксенія Георгіївна
Основна інформація
Дата народження6 лютого 1889(1889-02-06)
Місце народженняКиїв
Дата смерті9 червня 1951(1951-06-09) (62 роки)
Місце смертіМосква
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Професіїоперна співачка, музична педагогиня, музикантка, співачка
ВчителіHeghine Ghorghanyand[1]
Праця в операхБольшой театр
Співацький голоссопрано
Інструментивокал[d]
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
НагородиНародний артист СРСР
CMNS: Файли у Вікісховищі
Ксенія Держинська, портрет роботи М. Нестерова, Третьяковська галерея

Народилася у Києві в сім'ї спадкових київських дворян. Батько — Держинський Георгій Георгійович був викладачем математики. Мати — Черкунова Марія Никифорівна походила з роду Залізняків (бабуся Ксенії Держинської, Миколи Вілінського та Олександра Оссовського — Олександра Максимівна Залізняк). Навчалася у Фундуклеївській гімназії. Велику роль у становленні її музичної кар'єри зіграв С. В. Рахманінов, який високо оцінив її здібності[4][5]. Училася в Києві й в Петербурзі, в 19131915 співала в московському оперному театрі «Народний дім», якийсь час удосконалювалася в Берліні. В 1915 була прийнята в трупу Великого театру, де працювала до 1948.

Великий вплив на формування творчої особистості Держинської зробили режисер К. С. Станіславський, а також диригент Вацлав Сук, під орудою якого Держинська проспівала партії Лізи («Пікова дама» П. І. Чайковського), Настасію («Чародійка»), Февронію («Кітеж» Римського-Корсакова) та інші. Одна із провідних оперних співачок свого часу, Держинська мала широкий діапазон, силою й красою тембру голосу, володіла драматичною майстерність. В 19481951 була професором класу вокалу в Московській консерваторії.

Померла в Москві, похована на Новодівочому цвинтарі.

Примітки

ред.
  1. Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 30 березня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. див. Валентина Назаренко, Елегія про Миколу Вілінського[1] [Архівовано 20 березня 2012 у Wayback Machine.]
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 грудня 2008. Процитовано 30 березня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Наталія Семененко, Рахманінов та Україна. Газета «День» 1 квітня, 2013. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013.

Література

ред.

Посилання

ред.