Державний інститут з проектування підприємств коксохімічної промисловості
Державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС») (eng. State enterprise "State institute for designing enterprises of coke oven and by-product plants" (SE "GIPROKOKS"), рус. Государственное предприятие “Государственный институт по проектированию предприятий коксохимической промышленности” (ГП “ГИПРОКОКС”)) - українська інжинірингова компанія, яка спеціалізується в проєктуванні, реконструкції та будівництві коксохімічних підприємств.
Тип | державна установа |
---|---|
Галузь | інжиніринг, наукова діяльність, коксохімічна промисловість |
Спеціалізація | проєктування, реконструкція та будівництво коксохімічних підприємств |
Гасло | Інжиніринг & Інновації |
Засновано | 1929 |
Штаб-квартира | Україна, Харків, вул. Сумська, 60 |
Територія діяльності | в усьому світі |
Ключові особи | Рудика Віктор Іванович (директор) |
giprokoks.com | |
Державний інститут з проектування підприємств коксохімічної промисловості у Вікісховищі |
Уповноважений орган управління – Міністерство економіки України.
ДП «ГИПРОКОКС» розробляє науково-технічну продукцію комплексно, в цілому по всім розділам проєкту: технологічному, будівельному, санітарно-технічному, водозабезпечення та комунікацій, енергозбереженню, автоматизації та контролю виробничого процесу, генеральному плану, транспорту та іншим.
ДП «ГИПРОКОКС» входить до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83[2].
ГИПРОКОКС є головним по проєктуванню підприємств коксохімічної промисловості[3] та провідною комплексною технологічною організацією з науково-технічної діяльності та експертизи науково-технічних розробок, проєктно-конструкторських робіт і прикладних досліджень на стадії практичного застосування, науково-технічних програм, проєктів і прогнозування в коксохімічній промисловості. За проєктною документацією інституту створена і побудована вся коксохімічна промисловість України і колишнього Радянського Союзу і багатьох країн далекого зарубіжжя, в тому числі в Алжирі, Болгарії, Боснії і Герцеговині, Угорщині, Єгипті, Індії, Китаї, Нігерії, Пакистані, Польщі, Румунії, Туреччини, Фінляндії, Словаччини, Чехії, Ірані.
ДП «ГИПРОКОКС» у відповідності до п.16 ст.1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 No 848-VIII є науковою установою.
ДП «ГИПРОКОКС» має свідоцтво Міністерства освіти і науки України про державну атестацію наукової установи у відповідності до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Порядку проведення державної атестації наукових установ[4].
На підприємстві впроваджена і сертифікована в національній системі «УкрСЕПРО» та в Міжнародному товаристві «Lloyd's Register» система управління якістю виконання проєктної документації відповідно до вимог міжнародних стандартів серії ISO-9001[5].
Історія
ред.ДП «ГИПРОКОКС» бере свою історію із створення у 1929 році організації «Коксобуд»[6] з місцезнаходженням в м. Харкові, а через рік при злитті «Коксобуд» з трестом «Коксобензол»[7], проєктну частину «Коксобуд» було перетворено в окрему організацію — проєктний інститут з назвою «ГИПРОКОКС».
Гипрококсу було доручено координацію всієї технічної політики в масштабах коксохімічної галузі СРСР[8].
1932 — розроблено конструкцію печей ГИПРОКОКС ПК-1 із динасового вогнеупору, що вироблявся вітчизняними заводами[9].
1933—1940 — в довоєнний час за проєктами ГИПРОКОКС були побудовані 15 нових коксохімічних підприємств в тому числі Запорізький (1934), Криворізький (1936), Маріупольський (1935), Новоєнакієвський, Губахінський коксохімічні заводи, коксохімічне виробництво Нижньотагільського меткомбінату. Побудована друга черга Горловського, Рутченківського, Алчевського, Дніпродзержинського і Дніпропетровського коксохімічних заводів. Реконструйовано Ленінградський коксогазовий завод (1935). Розроблено конструкцію коксових печей з парними вертикалами та рециркуляцією продуктів згорання (1936—1938)[9];
До 1941 року загалом за проєктами ГИПРОКОКС було введено в експлуатацію 18 коксохімічних підприємств. 1941 — ГИПРОКОКС у зв'язку з військовими діями евакуйовано на Урал (м. Губаха) та згодом переведений в м. Свердловськ (Катеринбург)[9].
За роки війни 1941—1945 по проєктам ГИПРОКОКС на Сході колишнього СРСР побудовані 13 нових коксових батарей. Впродовж 1943—1945 ГИПРОКОКС були розроблені проєкти по відновленню всіх коксохімічних заводів Донбасу та Придніпров'я; в 1944 — ГИПРОКОКС було евакуйовано до м. Харків[9].
Кожний післявоєнний рік вводились в дію 6-7 коксових батарей з повним комплексом вуглепідготовчих, уловлюючих та переробних хімічних цехів[10].
1946—1947 — було розроблено конструкцію печей з перекидними каналами, двома корнюрами, з рециркуляцією та без рециркуляції продуктів згорання, що отримали назву печей системи ПК-2К та ПК-2К з рециркуляцією. В печах цих конструкцій було досягнуто подальше удосконалення показників рівномірності обігріву, якості коксу, витрат тепла і т. д.[11] 1948—1949 — введено в дію Норільський коксохімічний завод; Наказом по інституту було затверджено «Інструкцію по одночасному проєктуванню типових коксохімічних заводів».
1950—1959 — на Всесоюзній Раді коксовиків було схвалено проєкти коксових печей системи ПК-2к і ПВР з об'ємом камери коксування 21,6 м3 в якості типових конструкцій; на Ясинівському коксохімічному заводі введена в експлуатацію дослідно-промислова установка по збагаченню вугілля у важких середовищах та коксові батареї з пічними камерами 30 м3, нижнім підводом та регулюванням пічних газів та повітря з рециркуляцією продуктів згорання; на Нижньотагільському металургійному комбінаті — дослідно-промислова установка виборчого подрібнення шихти; Створено Сибірську філію ГИПРОКОКС в м. Новокузнецьку; на Харківському коксохімічному заводі побудовано дослідну установку з виробництва формованого металургійного коксу. На Череповецькому металургійному заводі введена в експлуатацію дослідно-промислова установка сухого гасіння коксу (УСГК) продуктивністю 35 т / год; У 1953 році був введений в експлуатацію перший закордонний об'єкт за проєктом ГИПРОКОКС — завод в місті Аньшань, Китай. У другій половині 50-х було розроблено проєкти великих коксохімічних комплексів для ряду зарубіжних країн: Угорщини, Єгипту, Індії, Китаю, Польщі, Румунії та ін., а також ГИПРОКОКС допомагав у підготовці фахівців-коксохіміків і створенні інжинірингових компаній ряду країн (Індії, Китаю, Польщі, Чехії та інших)[9].
1960—1969 — введено в дію Авдіївський коксохімічний завод, в експлуатацію введено першу батарею великоємних печей об'ємом 30,3 м3 з нижнім підведенням коксового газу і безсатураторна установка уловлювання аміаку і піридинових основ; введена в лад промислова УСГК на Череповецкому металургійному заводі і пущена в експлуатацію установка отримання електродного пекового коксу з сухим гасінням і прожарювання[12];
1970—1978 — створено і введено в дію першу коксову батарею з пічними камерами 41,6 м3 Західно-Сибірського металургійного комбінату продуктивністю 1 млн т коксу на рік; на Нижньотагільському меткомбінаті введена в експлуатацію установка виборчого подрібнення шихти з відділенням дрібних класів вугілля в «киплячому шарі»; 25 липня 1979 — ГИПРОКОКС нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора[9];
1980—1990 — введені в експлуатацію батареї № 1 — 4 Алтайського коксохімічного заводу, батареї оснащені УСГК з камерами ємністю 70 т / год; на Західно-Сибірському металургійному комбінаті побудована дослідно-промислова установка термічної підготовки шихти; на Комунарському коксохімічному заводі вперше споруджена установка безпилової видачі коксу; розроблений проєкт коксової батареї з камерами обсягом 51 м3; на Криворізькому коксохімічному заводі введена в експлуатацію установка часткового брикетування шихти[12];
1991—2009 — на ВАТ «Алчевськкокс» побудований комплекс коксової батареї № 9-біс (1993) та коксову батарею № 10-біс (2006 г.) з технологією трамбування вугільної шихти продуктивністю 1000 тис. т коксу на рік, з УСТК (3 блоку × 70 т/год) — за цю роботу в 2009 році фахівцям ГИПРОКОКС присуджена Державна премія в галузі науки і техніки; реконструкція коксових батарей № 3, 4 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з реконструкцією цеху уловлювання; проєктування і контроль будівництва установок уловлювання сірководню моноетаноламіновим методом до 0,5 мг/м3 на Тайванському МК (КНР)[9];
З 1998 року на ДП «ГИПРОКОКС» впроваджено Систему управління якістю проєктної документації, відповідно до вимог ISO 9001. У 2001 році на ДП «ГИПРОКОКС» першому серед проєктних організацій України, Міжнародним товариством «Lloyd's Register Quality Assurance» проведена сертифікація Системи менеджменту організації в області проєктної документації відповідно до вимог ISO. В 2004 році Національним органом України з сертифікації проведена сертифікація Системи управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001 (система сертифікації УкрСЕПРО)[13].
2010—2020 — будівництво коксової батареї № 1 біс / № 4 біс з трамбуванням шихти на заводі Czestochowa Nowa Sp.z.o.o (Польща); реконструкція коксових батарей № 5 — 8, а також проєктування і введення в експлуатацію коксової батареї № 11 і блоку УСТК на заводі Bhilai Steel Plant (Індія); проєктування і введення в експлуатацію коксової батареї № 11 і 4-х блоків УСГК на заводі IISCO Steel Plant (Індія); проєктування і будівництво коксової батареї № 3 з реконструкцією цеху уловлювання на заводі компанії USIMINAS (Бразилія); виконаний базовий і детальний інжиніринг реконструкція коксових батарей № 3 і № 4 ILVA Taranto Works, Італія. З використанням технології трамбування вугільної шихти за проєктами ДП «ГИПРОКОКС» побудовані і введені в експлуатацію коксові батареї: № 5-6 — на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (2017—2018)[14].
Напрями діяльності
ред.ДП «ГИПРОКОКС» виконує проєктно-конструкторські роботи за такими основними напрямками: Вуглепідготовче виробництво, Коксоксове виробництво, Коксові батареї для коксування трамбованої вугільної шихти, Установка сухого гасіння коксу, Хімічне виробництво, Генеральний план і транспорт, Розробка 3D плану, Архітектура і будівництво, Теплоенергетика, Електротехніка, Автоматизовані системи управління, Охорона атмосферного повітря, Охорона водного середовища, Переробка вуглецевмісної сировини[15].
Географія інжинірингу
ред.ГИПРОКОКС розробив проєкти для коксохімічних об'єктів в 26 з 46 країн-виробників коксу. Це коксохімічні комплекси в Україні, Фінляндії, Угорщині, Росії, Китаї, Індії, Пакистані, Єгипті та інших.[16]
Загалом, за проєктами ГИПРОКОКС в світі побудовано 70 коксохімічних заводів і виробництв: в Європі — 28, в тому числі в Україні -14, Південній Америці — 2, Африці — 1, Азії — 17. 400 комплексів коксових батарей і хімічних цехів, виробничою потужністю більше 200 млн тонн коксу на рік.[14]
Довідник коксохіміка
ред.ДП «ГИПРОКОКС» видано «Довідник коксохіміка» в 6 томах (над розробкою довідника працювали 75 авторів і 30 редакторів-фахівців), зокрема:
- Том 1. «Вугілля для коксування. Збагачення вугілля. Підготовка вугілля до коксування» Під ред. Борисова Л. М., Шаповала Ю. Г.;
- Том 2. «Виробництво коксу» Під загальною ред. Рудики В. І., Зінгермана Ю. Ю.;
- Том 3. «Уловлювання і переробка хімічних продуктів коксування» Під ред. Ковальова Є. Т.;
- Том 4. «Електропостачання. Забезпечення енергетичними ресурсами. Автоматизація керування технологічними процесами» Під ред. Борисова Л. М.;
- Том 5. «Проектування, спорудження і уведення в експлуатацію об'єктів коксохімічного виробництва. Екологічна і промислова безпека» Під ред. Кравченко О. М.;
- Том 6. «Економіка, організація й керування коксохімічним підприємством» Під ред. Приступи О. М., Котлярова Є. І., Корнилової В. А.[17].
Нагороди
ред.Назва ДП «ГИПРОКОКС» внесена до реєстру Європейського фонду керування якістю. Підприємство має нагороду «European Quality Awards», є лауреатом Міжнародної Премії «Знак Пошани Зірка Співдружності» у номінації «Краща компанія СНД», лауреат багатьох національних міжнародних конкурсів Центральної та Східної Європи.[18]
У 2019 році з нагоди 90-річчя від дня заснування підприємства та за вагомий внесок у розвиток гірничо-металургійного комплексу України, розроблення і впровадження новітніх технологій у коксохімічну галузь промисловості, трудовий колектив ДП «ГИПРОКОКС» відзначено Подякою Президії Національної академії наук України[19].
ДП «ГИПРОКОКС» має Міжнародну нагороду «Перевага в якості» за зразкове управління, ділову етику і прагнення до міжнародних стандартів якості (Certificate «Excellence in Quality» № EQ042018-045 та нагрудний знак директору «Manager of the year», видані Комітетом Сократа в Оксфорді (Велика Британія)[20].
Інформація про досягнення та діяльність ДП «ГИПРОКОКС» публікується в періодичних галузевих журналах «Вуглехімічний журнал», «Кокс і хімія», закордонних технічних виданнях та інших періодичних і спеціальних виданнях. ДП «ГИПРОКОКС» входить до складу засновників галузевого журналу «Вуглехімічний журнал»[21].
Керівники ДП «ГИПРОКОКС»
ред.- Васил'єв Микола Іванович (з вересня 1930 — вересень 1932 р.р.)
- Соловйов Іван Федорович (1932—1933 р.р.)
- Хромченко Моісей Єфимович (1933—1935 р.р.)
- Бучаловський Іван Тимофійович (1935—1937 р.р.)
- Нефедов Сергей Фотиевич (1937-1939 р.р.)
- Залесський Микола Федорович (1939—1944 р.р.)
- Молодцов Іван Георгійович (1944—1963 р.р.)
- Царьов Михайло Нікіфорович (1963—1973 р.р.)
- Сілка Адольф Миколайович (1973—1985 р.р.)
- Успенський Сергій Костянтинович (1985—1994 р.р.)
- Рудика Віктор Іванович (1994 року — 2022)[22]
Література
ред.Михайличенко Д. Ю. Гипрококс: история и современность / под ред. В. И. Рудыки. — Харьков : Издательский Дом «ИНЖЭК», 2009. — 296 с. с. — ISBN 978-966-392-261-4. Архівовано з джерела 4 жовтня 2023
Пелещук М. И. Стротельство в коксохимии//Кокс и Химия.-1967. № 10.
Шелков А. К. Развитие коксохимической промышленности за 40 лет//Кокс и химия.-1957.-№ 11.
Шептун М. Ф. Так начинался Гипрококс//75-летию Гипрококса-посвящается. Под ред. В. И. Рудыки. Х., 2004.
Посилання
ред.- [[https://web.archive.org/web/20210525144220/https://giprokoks.com/ Архівовано 25 травня 2021 у Wayback Machine.] Офіційний сайт ДП «ГИПРОКОКС»]
- Сторінка ГИПРОКОКС у Facebook
- Сторінка ГИПРОКОКС в Instagram
- [[https://web.archive.org/web/20210624204819/https://www.youtube.com/channel/UCwMBswi7dBM3L6O3lyBbolA Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] YouTube ГИПРОКОКС]
Примітки
ред.- ↑ GRID Release 2018-05-01 — 2018-05-01 — 2018. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.6216392
- ↑ Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 25 травня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Порядок проведення державної атестації наукових установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 540
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Наказ Вищої Ради Народного Господарства СРСР від 21.06.1929 № 876
- ↑ Рішення Правління "Радикоксу" від 12.09.1930 року
- ↑ Гипрококс: история и современность: монография / [авт.-составит.: Д. Ю. Михайличенко; под ред. В. И. Рудыки]. — Х. : Издательский Дом «ИНЖЭК», 2009. — 296 с.
- ↑ а б в г д е ж Гипрококс: история и современность: Монография/Автор-составитель: Михайличенко Д. Ю.; под ред. В. И. Рудыки. — Х.: Издательский Дом «ИНЖЕК», 2009.-296с. Рус.яз.
- ↑ Пелещук М. И. Стротельство в коксохимии//Кокс и Химия.-1967. № 10.-с.41
- ↑ Шелков А. К. Развитие коксохимической промышленности за 40 лет//Кокс и химия.-1957.-№ 11. –с.6
- ↑ а б Гипрококс: история и современность: Монография/Автор-составитель: Михайличенко Д. Ю.; под ред. В. И. Рудыки. — Х.: Издательский Дом «ИНЖЕК», 2009.-296с. Рус.яз.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Гипрококс: история и современность: монография / [авт.-составит.: Д. Ю. Михайличенко; под ред. В. И. Рудыки]. — Х. : Издательский Дом «ИНЖЭК», 2009. — 296 с
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |