Державна інноваційна фінансово-кредитна установа
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа — єдина державна установа, створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2000 року № 654 з метою фінансової підтримки інноваційної дільності та залучення інвестицій для інноваційного розвитку економіки згідно з Законом України "Про інноваційну діяльність".
Установа належить до сфери управління Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України та має декілька регіональних представництв[1]. Місія полягає у створенні інноваційної та заможної України. Вона досягається коштом надання фінансових інструментів, повної адміністративної підтримки, спільного інвестування, управління активами, повного спектра управління проєктами та сервіс всіх існуючих стейкхолдерів.
Мета ред.
Метою ДІФКУ є здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, а також залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку реального сектору економіки, підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, захисту та підтримки національного товаровиробника. У своїй діяльності керується чинним законодавством України, у тому числі Законом України "Про інвестиційну діяльність від 19.09.1991 року № 1560 XII, Законом України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 року № 40 IV та Постанова Кабінету міністрів України від 15.06.2000 р. N 979 «Питання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи»[2], Наказом Державної агенції з інвестицій та інновацій від 23.10.2008 р. № 88 «Про затвердження Порядку формування і використання коштів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи»
Керівництво ред.
З 2016 по 2020 роки Головою правління ДІФКУ був Володимир Ставнюк
З 2020 по 2021 роки в.о. Голови правління ДІФКУ був Сергій Шкураков
З 2021 по 2022 роки ДІФКУ очолював Олександр Кондратюк
З 2022 по теперішній час в.о. Голови правління ДІФКУ — Сергій Шкураков
Діяльність ред.
Стратегія ДІФКУ передбачає співінвестування або консорціумне кредитування бізнесу разом зі світовими інвестиційно-кредитними фондами. Участь інноваційної установи в спільному кредитному проєкті дає інвесторам чіткий сигнал того, що Держава також бере на себе кредитні ризики та гарантує підтримку бізнесу на всіх етапах проєкту.
На рахунку реалізованих проєктів: «Серійне виробництво агрегатів шасі літаків АН-140 та АН-148100», ДП "ВО «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова», завершення першого етапу Програми розробки Одеського і Безіменного газових родовищ на шельфі Чорного моря ДАТ «Чорноморнафтогаз», впровадження когенераційної енергоощадної установки "Теплоенергетичний комплекс «Мотор Січ», ВАТ «Мотор Січ», побудова електростанції "Енергія1"в м. Бровари.
Стратегічні проєкти за участі ДІФКУ: будівництво Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену; Канівська гідроакумуляційна електростанція; Переоснащення МПД ДП "Укрспирт"; Сміттєпереробні заводи; Забезпечення житлом на умовах іпотечного фінансування або фінансування лізингу.
Можливості ДІФКУ ред.
- Фінансування інвестиційних та інноваційних проєктів
- Освоєння нових видів продукції
- Фінансування заходів щодо розвитку інфраструктури
- Залучення коштів в інноваційну діяльність
- Співробітництво з міжнародними партнерами
- Заходи передінвестиційного характеру
- Супроводження інвестиційних та інноваційних проєктів
Примітки ред.
- ↑ Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, Західне регіональне представництво | Фінансові послуги Рівне. infomisto.com (укр.). Процитовано 6 квітня 2017.
- ↑ Питання Державної інноваційної фінансово-кредитної установ... | від 15.06.2000 № 979. zakon2.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
Офіційний сайт ред.
Посилання ред.
- Кредитна установа // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 374. — ISBN 978-617-7627-10-3.