Державна дума України
Державна дума України — державний орган створений указом Президента України від 25 лютого 1992 року[1] з метою вироблення основних напрямів та принципів діяльності органів виконавчої влади[2]. Існував до кінця 1992 року коли був ліквідований Указом президента України як неефективний[2].
| Державна дума України | |
|---|---|
| (Держдума України) | |
| Загальна інформація | |
| Країна |  Україна |
| Дата створення | 25 лютого 1992 |
| Дата скасування | 27 жовтня 1992 |
| Керівне відомство | Адміністрація Президента України |
| Кількість співробітників | 62 осіб (1992) |
| Голова | Леонід Кравчук |
| Заступник голови | Вітольд Фокін (1991—1992) Валентин Симоненко (02.10.1992—12.10.1992) |
| Підвідомчі органи | Колегія з питань економічної політики Колегія з питань науково-технічної політики Колегія з питань гуманітарної політики Колегія з питань правової політики |
| Ключові документи | Указ Президента України від 25 лютого 1992 року № 99/92 «Про Державну Думу України» Указ Президента України від 6 березня 1992 року № 37/92-рп «Про затвердження Положення про Державну думу України, матеріальне забезпечення Державних радників України, фонд заробітної плати та чисельність апарату Державних радників України» Указ Президента України від 27 жовтня 1992 року № 544/92 «Про реорганізацію Адміністрації Президента України» |
Функції
ред.Думі відводилася роль органу, який мав допомагати главі держави і виконувати владні обов'язки у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики. На державну думу покладалися, зокрема, такі функції і повноваження:
- розробка та обґрунтування цілісної державної соціально-економічної, гуманітарної, науково-технічної та правової політики за умов розвитку ринкових відносин і побудови демократичної правової держави;
- створення механізмів реалізації стратегії розвитку відповідних сфер суспільного і державного життя та підготовка проєктів програм для розгляду і затвердження Президентом України, аналіз процесу їх здійснення;
- визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньоекономічної політики України, розробка пропозицій щодо розвитку ресурсного, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу країни тощо[2].
Діяльність
ред.Головою Державної думи України був Президент України, його заступником — Прем'єр-міністр України. У структурі Думи працювало 4 колегії (з питань економічної, науково-технічної, гуманітарної та правової політики), очолювані державними радниками України, відповідно О. Ємельянов, І. Юхновський, М. Жулинський та О. Ємець[1]. Всього Державна дума України складалася з 62 осіб — провідних фахівців різних галузей науки і практики. У засіданнях Думи та її колегій з правом дорадчого голосу брали участь міністри, а також запрошувалися представники зацікавлених відомств, експерти, консультанти. Державна Дума проіснувала до кінця року, але так і не стала ефективним органом управління і була ліквідована 27 жовтня 1992 року[2][1].[3]
Джерела
ред.- ↑ а б в Початок державотворчих процесів. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 4 серпня 2011.
- ↑ а б в г В. М. Кампо. Державна дума України. www.zakony.com.ua. Архів оригіналу за 26 листопада 2011. Процитовано 4 серпня 2011.
- ↑ Про реорганізацію Адміністрації Президента України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 2 лютого 2023.
Посилання
ред.- Державна дума України [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Розпорядження Президента України - Про затвердження Положення про Державну думу України