Дерев'яга Євген Васильович
Євген Васильович Дерев'яга (* 17 квітня 1949, Миколаїв) — український футболіст, дитячий тренер та футбольний функціонер, перший футболіст, який забив 100 м'ячів у чемпіонатах УРСР, його ім'ям названо символічний клуб бомбардирів. Майстер спорту з 1969.
Євген Дерев'яга | ||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Євген Васильович Дерев'яга | |||||||||||||||||||||||||
Народження | 17 квітня 1949 (75 років) | |||||||||||||||||||||||||
Миколаїв, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | СРСР Україна | |||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
Звання | ||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. |
Клубна кар'єра
ред.Першими тренерами гравця були Павло Іванович Худояш та Іван Гнатович Личко. В 1967 на запрошення тренера Абрама Давидовича Лермана Євген Дерев'яга почав грати за «Суднобудівник» Миколаїв, де згодом став улюбленцем і кумиром місцевих вболівальників. Багато років був відданий рідному клубу і рідному місту, відмовлявся переходити до більш іменитих клубів. 26 вересня 1979 у матчі з київським СКА став першим з форвардів, який забив 100 м'ячів у чемпіонатах УРСР (друга ліга), завдяки чому його ім'ям було названо символічний клуб бомбардирів. Після останнього 54-го чемпіонату СРСР до клубу «Євгена Дерев'яги» входило 19 гравців.
Досягнення
ред.Найкращий бомбардир Суднобудівника за сезон — 1971, 1973, 1975, 1976, 1977, 1978, 1979. Найкращий бомбардир Суднобудівника в чемпіонатах УРСР — 124 голи (всього за кар'єру забив 175 м'ячів). У 1975 був включений до списку «22 найкращих футболістів України» під № 1 на позиції «лівий крайній нападник». Бронзовий призер чемпіонату УРСР — 1973. Півфіналіст кубка СРСР — 1969. Найкращий бомбардир української зони другої ліги СРСР — 1975, 1979 рр. Срібний призер чемпіонату УРСР — 1971. Також успішно грав за збірну команду УРСР — протягом трьох сезонів забив 4 м'ячі[1]. Зіграв 343 матчі в чемпіонаті СРСР.
Тренерська кар'єра
ред.По завершенню кар'єри гравця закінчив Миколаївський педагогічний інститут, після чого працював дитячим тренером в ДЮСШ «Суднобудівник» Миколаїв. В 1980, 1981, 1987–1992 — начальник команди «Суднобудівник» Миколаїв («Евіс» Миколаїв). Коли за станом здоров'я не зміг продовжити тренерську кар'єру, перейшов на роботу делегатом змагань в Миколаївській обласній федерації футболу. Інспектує матчі чемпіонату Миколаївської області з футболу.
Статистика
ред.Сезон | Команда | Ліга | Ігри | Голи |
---|---|---|---|---|
1967 | «Суднобудівник» | D2 | 25 | 7 |
1968 | «Суднобудівник» | D2 | 34 | 2 |
1969 | «Суднобудівник» | D2 | 33 | 9 |
1970 | «Суднобудівник» | D3 | 39 | 4 |
1971 | «Суднобудівник» | D3 | 49 | 20 |
1972 | «Чорноморець» | D1 | 22 | 3 |
1972 | «Суднобудівник» | D3 | 2 | |
1973 | «Суднобудівник» | D3 | 9 | |
1974 | «Зірка» (Тирасполь) | D3 | 3 | |
1975 | «Суднобудівник» | D3 | 14 | |
1976 | «Суднобудівник» | D3 | 32 | 13 |
1977 | «Суднобудівник» | D3 | 26 | 9 |
1978 | «Суднобудівник» | D3 | 41 | 15 |
1979 | «Суднобудівник» | D3 | 46 | 20 |
Примітки
ред.- ↑ Деревяга про соперничество в футболе Николаева и Херсона. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 19 вересня 2012.
Посилання
ред.- Легенда миколаївського футболу — Євген Дерев'яга [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Одесский футбол. Деревяга Евгений Васильевич [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Кумиру николаевских болельщиков 60-70-х годов, форварду «Судостроителя» — 60! [Архівовано 2 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Профіль на сайті Ukr-Football.org.ua. Процитовано 29 травня 2015.
- Профіль на сайті Footballfacts.ru [Архівовано 29 травня 2015 у Wayback Machine.]. Процитовано 29 травня 2015.