Денисенко Олексій Іванович

Олексій Іванович Денисенко (нар. 1911(1911), місто Єлизаветград Херсонської губернії, тепер місто Кропивницький — ?) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4—6-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1966 р.

Денисенко Олексій Іванович
Народився	1911(1911) місто Єлизаветград Херсонської губернії, тепер місто Кропивницький
Помер	невідомо
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За трудову доблесть»

Життєпис

Народився в родині робітника. У 1929 році закінчив фабрично-заводську школу при заводі «Червона зірка» в місті Зінов'ївську (тепер місто Кропивницький). З 1929 року працював ливарником на місцевому заводі. У 1930—1931 роках — служба в Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1931—1932 роках — студент Ленінградського хіміко-технологічного інституту. У 1932—1935 роках — секретар партійної організації заводу «Червоний Жовтень» у місті Зінов'ївськ (Кірово). У 1935—1937 роках — студент Харківського комуністичного сільськогосподарського університету імені Артема.

З 1937 року — на керівній партійній і радянській роботі. До 1942 року працював завідувачем відділу пропаганди і агітації Ізюмського районного комітету КП(б)У, 2-м і 1-м секретарем Ізюмського районного комітету КП(б)У Харківської області.

У 1942—1943 роках — уповноважений Військової ради Донського, Південно-Західного фронту. Учасник німецько-радянської війни.

У лютому 1944 — серпні 1946 року — секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У по кадрах. У серпні 1946 — січні 1948 року — 2-й секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У.

У січні 1948 — вересні 1949 року — голова виконавчого комітету Кам'янець-Подільської обласної Ради депутатів трудящих.

У вересні 1949—1952 роках — слухач Київської Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У.

З липня по вересень 1952 року — інспектор ЦК КП(б)У.

У вересні 1952 — 7 січня 1966 року — 1-й секретар Ровенського обласного комітету КПУ.

У 1965—1967 роках — заступник міністра м'ясної і молочної промисловості Української РСР.

5 травня 1967 — 22 жовтня 1976 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по використанню трудових резервів.

З 1976 року — на пенсії.

Нагороди

• орден Леніна (26.02.1958)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948, 25.10.1961)
• орден «Знак Пошани» (14.09.1945)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (1945)
• медаль «За трудову доблесть»
• медалі

Джерела

• Депутаты Верховного Совета СССР. Шестой созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1962. (рос.)
• (рос.)Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991 [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]