Вікіпедія

Денисенко Анатолій Петрович

політик

Анатолій Петрович Денисенко
Народився 10 березня 1971(1971-03-10) (53 роки)
м. Харків
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Харківська державна зооветеринарна академія
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада народний депутат України[1] і народний депутат України
Партія Партія регіонів
безпартійний
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Денисенко.

Анатолій Петрович Денисенко (нар. 10 березня 1971 р., Харків, УРСР) — народний депутат України VII та VIII скликань. Колишній член Партії регіонів, покинув її фракцію 2014 року.

Життєпис ред.

Закінчив Харківську державну зооветеринарну академію, за спеціальністю менеджер. Кандидат юридичних наук.

Трудову діяльність розпочав у 1988 році, працював токарем на Харківському приладобудівному заводі ім. Шевченка, підсобним робітником підприємства «Індустріал», начальником дільниці ТОВ «Прогрес», заступником директора з виробництва ТОВ «Сітал», генеральним директором АТЗТ «Спецбудмонтаж». З 2008 року по листопад 2012 року— президент ВАТ «Інвестиційно-будівельна корпорація Авантаж».[2] Заступник Голови Ради директорів Конфедерації будівельників України з питань девелопменту.

Громадська діяльність ред.

  • З 2002 р. — меценат «Фонду спасіння дітей та підлітків України від наркотиків»
  • З 2007 по 2015 р. — почесний президент благодійного фонду «Зодчий»
  • З 2008 р. — член Ради директорів «Української будівельної асоціації»
  • З 2008 р. — меценат міжнародного бієнале «Non Stop Media» (Харків)
  • З 2008 р. — президент баскетбольного клубу «Політехнік»
  • З 2010 р. — співзасновник Міжнародного благодійного фонду «Фонд економічних реформ України» і керівник його представництва на території Харківської області
  • з 2017 р. — президент баскетбольної федерації Харківської області

Політична діяльність ред.

2010 рік — обраний депутатом Харківської міської ради VI скликання. У 2012 році складає повноваження у зв'язку з балотуванням у Верховну Раду України.

На парламентських виборах 2012 р. був обраний народним депутатом України від Партії регіонів за одномандатним мажоритарним виборчим округом № 173. Отримав 50,60 % голосів виборців.[3]

22 лютого 2014 року брав участь у з'їзді депутатів усіх рівнів у Харкові.[4] 3 червня 2014 року виходить з фракції Партії регіонів у Верховній раді.[5] На позачергових парламентських виборах до Верховної Ради у жовтні 2014 року брав участь як безпартійний кандидат у 173 округу. Отримав 42,05 % голосів.

Голова підкомітету з питань приватизації державного і комунального майна, націоналізації, реприватизації, банкрутства, застави, лізингу, концесії, оренди, розподілу продукції, управління майном, що перебуває у державній та комунальній власності.

Член міжфракційного об'єднання «За Харків! За Слобожанщину!». Один з помічників Денисенка на громадських засадах — харківський мільйонер Олександр Лобановський.[6]

Критика ред.

16 січня 2014 року був одним з тих, хто голосував за «Диктаторські закони», що мали за мету суттєво обмежити свободу в Україні.

В грудні 2015 року намагався перешкодити слідчим провести обшук у домі Олександра Лобановського.[7]

Незважаючи на постійний контроль ЗМІ щодо персонального голосування нардепів, пан Денисенко був помічений за голосуванням за свого колегу, який був відсутнім у залі засідань. Зокрема, це було зафіксовано 12 липня 2016 року.[8]

Нагороди ред.

  • 2004, 2007 рр. — Почесна грамота виконавчого комітету Харківської міської ради
  • 2004, 2007 рр. — Лауреат Регіонального рейтингу «Харків'яни року» в номінації «Лідери промисловості та бізнесу»
  • 2005 р. — Грамота «Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Володимира»
  • 2005 р. — Знак Ордена «Святий Дмитро Солунський» IV ступеня з наданням титулу «Воїн Ордена» «Святий Дмитро Солунський»
  • 2005 р. — Диплом і орден «За трудові досягнення» IV ступеня Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота фортуна»
  • 2005 р. — Диплом Комітету Верховної Ради України з транспорту, будівництва, житлово-комунального господарства і зв'язку «Лідер будівництва та архітектури України»
  • 2006 р. — Почесна грамота Кабінету Міністрів України «За вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм, значний особистий внесок у розвиток підприємництва»
  • 2007 р. — Почесна грамота Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

Приватне життя ред.

  • Одружений. Виховує трьох синів
  • Хобі: гірські лижі, теніс, рибалка.[9]

Примітки ред.

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Анатолий Денисенко — официальный сайт народного депутата Украины. denisenko.kharkov.ua. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 25 серпня 2016.
  3. ↑ Результати виборів по Одномандатному виборчому округу № 173. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 14 січня 2013.
  4. ↑ Денисенко Анатолий. 11 жовтня 2014. Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  5. ↑ Досье и биография Анатолия Денисенко - биография - Городской Дозор. dozor.kharkov.ua. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  6. ↑ Помічники нардепів 2012-2014 (Д-З). НАШІ ГРОШІ. Процитовано 31 липня 2016.
  7. ↑ В Харькове нардеп Анатолий Денисенко пытался помешать Генпрокуратуре обыскать дом местного бизнесмена. Видео. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  8. ↑ Євген Балицький та Анатолій Денисенко кнопкодавлять (оновлено). www.chesno.org. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  9. ↑ Анатолий Денисенко: «Я просто взял французский толковый словарь и нашел в нем нужное слово». www.regionstroy.com.ua. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Денисенко_Анатолій_Петрович&oldid=40035213