Відкрити головне меню

Деми́дівський гранкар'є́ргранітний кар'єр розташований у селі Демидівка.

Демидівський гранкар'єр заснований в 1972 році на базі Демидівського родовища гранітів. Запаси родовища становлять 54 мільйони метрів кубічних. Родовище по своїх характеристиках унікальне. По-перше: на основній частині родовища відсутні покрівлі. По-друге: на окремих ділянках родовища в гранітах присутні вкраплення граніту напівдорогоцінного мінералу, що використовується для виробництва абразивів для особливо точної обробки матеріалів (абразивні шкурки). Щебеневий цех Демидівського кар'єру побудований і зданий в експлуатацію в 1972 році потужністю 200 м³. щебеню в рік. На гранкар'єрі були побудовані залізничні колії загальною довжиною 14,7 км.

В 1976 році Демидівськии кар'єр був приєднаний до створеного Демидівського комбінату нерудних будівельних матеріалів Укрміжколгоспбуду. В ті часи, з розвитком сільського будівництва Демидівський комбінат нерудних будівельних матеріалів (КНБМ) не задовольняв потреби сільських будівельників. Керівництвом Укрміжколгосбуду було прийнято рішення про будівництво на базі Демидівського родовища гранітів ще одного щебеневого заводу потужністю 700 тисяч метрів кубічних в рік з доведенням загальної потужності підприємства до 1 мільйона метрів кубічних в рік.

В 1983 році керівником комбінату призначено випускника Дніпропетровського гірничого інституту ім. Артема Пасічника М. О. Було переглянуто перспективу розвитку виробництва на базі Демидівського родовища, а також доведена безперспективність КНБМ з участю Могилівського і Погребищенського кар'єрів. Господарським способом в 1986 році була проведена реконструкція сортувального цеху з доведенням потужності з 200 тисяч метрів кубічних до 400 тисяч метрів кубічних в рік. Демидівськии КНБМ був реорганізований в Демидівськии гранітний кар'єр. Одночасно з реконструкцією, велося будівництво і проектування другої лінії Демидівського гранкар’єру. Були переглянуті пріоритети розвитку на:

  • -першочерговий розвиток соціальної сфери;
  • -заміна застарілої проектно-кошторисної документації 700 тис. щебзаводу на досконалішу, яка була наближена до Європейських стандартів.

З 1 березня 1989 року підприємство перейшло на нову економічно-правову форму господарювання. Враховуючи те, що Демидівськии кар'єр не мав державної власності (міжколгоспна) колектив створив кооператив і взяв в оренду в Украгробуду (раніше Укрміжколгоспбуд) основні виробничі фонди, соціальну сферу, створивши орендно-колективне підприємство (ОКП) «Демидівський гранкар'єр».

Випуск продукції в 1990 році склав 400 тисяч метрів кубічних щебеню. Це в теперішніх цінах близько 10 мільйонів гривень товарної продукції в рік.

З розвитком виробництва розвивалася і соціальна сфера. До 1992 року було побудовано: гуртожиток, три 16-квартирних будинки, два 8-квартирних, Будинок культури, школу, дитячий садок, торговельний центр, АТС на 300 телефонних номерів, асфальтована дорога від виробництва до центру села, очисні споруди на 300 метрів кубічних за добу. Було спроектовано: другу чергу житла, другу чергу дитячого садка, стадіон, профілакторій, лікувальну амбулаторію. Велося будівництво одноквартирних будинків для багатодітних сімей та спеціалістів господарським способом (три здано, одинадцять — не завершено).

З 1989 року за участю Сумського облагробуду було поновлено будівництво щебзаводу потужністю 700 тисяч метрів кубічних щебеню в рік за оновленим проектом. На жаль, з 1992 року ця робота була припинена, відвантаження щебеню організаціям Украгробуду та іншим організаціям України різко скоротилося. В умовах економічного спаду, відсутності грошей, підприємство продовжувало працювати. Налагоджені ділові відносини з партнерами в Курській і Орловській областях Росії. Станом на 1996 рік підприємство не тільки зберегло виробничий потенціал, а й дещо його наростило. Гранкар'єр реконструював 10 км залізничної колії, закупив технологічний транспорт та устаткупання з метою збереження виробничої потужності. На жаль економічна політика нашої держави та району не тільки не сприяла розвитку виробництва, а навпаки поставила на межу ліквідації виробництва щебеню. В 1996 році підприємство скоротило виробництво і в першу чергу за рахунок нестабільної зовнішньоекономічної політики, не кажучи про внутрішні потреби.

України в щебені, які знизилися до катастрофічних цифр. До цього слід додати те, що підприємство постійно перевірялося різними органами, адже воно працювало, а владі це було не потрібне. Ці обставини сприяли сповзанню в «боргову яму», адже крім цього підприємство утримувало соціальну сферу і т. д. З метою збереження підприємства правління підприємства прийняло рішення:

  • 1. Про передачу соціальної сфери у комунальну власність.
  • 2. Про реорганізацію ОКП «Демидівський гранкар'ер в ЗАТ «Демидівський гранкар'єр».
  • 3. Залучення інвестора, причому статутний фонд ОКП був збережений, а створене підприємство збільшувало статутний фонд удвічі + 1 %.

Соціальну сферу в 1997 році передали у комунальну власність. Щодо інвестора — то, на жаль, він не виконав своїх зобов'язань. В 1998 році, під тиском змушений був звільнитися з посади голови ЗАТ «Демидівський гранкар'єр» Пасічник М. О. Через небажання розпродати підприємство, як цього хотіло керівництво Украгробуду та районна влада. По рекомендації райдержадміністрації підприємство очолив Луценко В. Г., який умовив колектив вибрати його головою правління під обіцянку зберегти підприємство. На жаль цього не сталося. Підприємство різними маніпуляціями було розділено на два. Майно, не без участі керівництва Украгробуду та згоди районної влади, переділено на. користь сумнівних власників і перепродано. Залізничну колію знято, порізано і здано на металобрухт. Порізано все технологічне обладнання. Підприємство припинило існування. Знищено важливе, економічно вигідне підприємство. В статутному фонді підприємства визначено 880 тисяч гривень - доля колективу. Де поділися ці кошти ніхто так і не знає.