Дем'єн Стівен Герст (англ. Damien Steven Hirst, 7 червня 1965(19650607), Бристоль, Велика Британія) — англійський митець[10], найвидатніший член групи, відомої як «Young British Artists», та на цей день найбагатший митець. Найвидатніший член групи сучасних художників Молоді британські митці та на цей день найбагатший митець. Герст був провідником британського мистецтва протягом 1990-х і здобув міжнародне визнання[11]. Протягом 1990-х років його кар'єра була тісно пов'язаною з колекціонером Чарльзом Саатчі, але щораз дужчі сутички[джерело?] призвели до закінчення їхніх взаємин у 2003 році.

Дем'єн Стівен Герст
Damien Steven Hirst
При народженніангл. Damien Hirst
Народження7 червня 1965(1965-06-07) (59 років)
Бристоль, Англія
Національністьанглієць
Країна Велика Британія[1][2][…]
Жанрасамбляж[3] і ванітас[3]
НавчанняКоледж мистецтва та дизайна в Лідс,
Діяльністьресторатор, художник, художник-концептуаліст, скульптор, ілюстратор, унаочнювач, кінорежисер, гравер, художник інсталяцій, асамбляжер, митець
НапрямокМолоді британські художники[4][3]
Роки творчості1980[5]2016[5]
ПокровительЧарльз Саатчі
ВчительMichael Craig-Martind
ЧленМолоді британські художники
ТвориФізична неможливість смерті в свідомості когось живого
Роботи в колекціїгалерея Бельведер, Оклендська галерея мистецтвd, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національний музей світових культурd[6], Національні галереї Шотландіїd, Музей Ізраїлю, Міський музей (Амстердам)[7], Музей сучасності (Берлін), Government Art Collectiond, Hessel Museum of Artd[8] і Print Collectiond[9]
Нагороди
Сайтwww.damienhirst.com

CMNS: Дем'єн Герст у Вікісховищі

Смерть є основною темою в роботах Герста. Він зажив слави завдяки своїй серії, що складається з мертвих тварин (зокрема акули, вівці й корови), законсервованих у формальдегіді. «Фізична неможливіть смерті в свідомості когось живого» (англ. The Physical Impossibility of Death in the Mind of Someone Living) — тигрова акула завдовжки 4,3 метра, занурена у формальдегід усередині бака-вітрини — стала показовою роботою течії Britart для всього світу. Її продаж 2004 року зробив Герста найдорожчим живим митцем після Джона Джаспера, якого він випередив у 2008.

Від 25 квітня до 20 вересня 2009 року тривала виставка Дем'єна Герста «Реквієм» у київському центрі сучасного мистецтва PinchukArtCentre[12]. Меценат та засновник цього центру український олігарх Віктор Пінчук — є одним з найбільших колекціонерів творчості Дем'єна та його другом.[13]

22 листопада 2018 року у місті Доха (Катар) на території дослідного центру Sidra Medicine Hospital, що займається жіночим здоров'ям, була відкрита артінсталяція художника під назвою «Чудова подорож». Вона включає 14 великих бронзових статуй заввишки від 5 до 11 метрів. Вони демонструють процес розвитку ембріона в організмі жінки. Сумарна вага статуй становить 216 т.[14]

Джерела

ред.
  1. Museum of Modern Art online collection
  2. а б Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — 1988.
  3. а б в Wainwright L. S. Encyclopædia Britannica
  4. https://www.moma.org/collection/terms/young-british-artists
  5. а б RKDartists
  6. NMVW-collection website
  7. Damien Hirst
  8. https://bard.emuseum.com/people/2307/damien-hirst
  9. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/252984
  10. Nicholson, Octavia. «Hirst, Damien (Steven)», Oxford Art Online (subscription). Переглянуто 9 листопада 2008.
  11. Brooks, Richard. «Hirst's shark is sold to America» [Архівовано 1 червня 2010 у Wayback Machine.], The Sunday Times, 16 січня 2005. Переглянуто 27 квітня 2009.
  12. «Реквіем». Деміен Хьорст / Requiem by Damien Hirst / PinchukArtCentre. Архів оригіналу за 27 квітня 2009. Процитовано 27 квітня 2009.
  13. ArtSlant — Hirst says Art Prices may still fall [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.], 24.04.2009 (англ.)
  14. Ембріони-гіганти: інсталяція скандального британського художника. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.

Посилання

ред.