Делегат ЦВРКД- контролююча посада в Донбасі на початку 1918 року.

ІсторіяРедагувати

У зв'язку з тим що укази Центроштаба не завжди доходили до місцевих ревкомів і не завжди виконувалися ревкомами. За рішенням ЦВРК в березні 1918 був створений інститут делегатів для більш міцного зв'язку з місцями. Вони відряджалися як представники ЦВРК в районі штаби для спостереження за їх діяльністю.[1]

Обов'язки делегата ЦВРКДРедагувати

1) Стежити за виконанням всіх вказівок, постанов і розпоряджень Центрального штабу.

2) Сприяти налагодженню роботи в районах.

3) Спостерігати за правильним складанням підписок і за рекомендаціями.

4) Стежити за порядком в червоноармійських частинах, стягувати з командирів за все упущення, вимагати дисципліни і акуратних занять, а також несення каральних нарядів.

5) Точно і щодня доносити про стан справ.

6) Стежити за своєчасним доставлянням щотижневого звіту в Центроштаб.

7) Перевіряти, чи дійсно існують згадані в підписних листах червоноармійці і їх родини, і заявляти про неправильність в Центроштаб.

8) Не допускати понад нормального витрачання продовольства і обмундирування і т.

9) Прагнути зміцнювати в районі революційний настрій в масах і зміцнювати владу Рад.

10) Тримати зв'язок з сусідніми делегатами.[2][3]

ДжерелаРедагувати

  • «Летопись революции» 1927. №5-6 (26-27) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922 — 1933

ПосиланняРедагувати

  1. «Летопись революции» 1927. №5-6 (26-27) Стр 150
  2. „Донецкая Правда“, № 20, 1918 г.
  3. «Летопись революции» 1927. №5-6 (26-27) Стр 150-151