Дейтон Кларенс Міллер
Дейтон Кларенс Міллер (англ. Dayton Clarence Miller) 13 березня 1866 — 22 лютого 1941, Клівленд)[1] — американський фізик, акустик, один з піонерів у використанні рентгенівських променів,[1] прихильник теорії ефіру та абсолютного простору, противник теорії відносності А. Ейнштейна.
| Дейтон Кларенс Міллер | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 березня 1866 Стронгсвілл, Огайо, США |
| Помер |
22 лютого 1941 (74 роки) Клівленд |
| Поховання | Lake View Cemeteryd |
| Країна |
 США |
| Діяльність | фізик, астроном |
| Alma mater | Принстонський університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Кейсівська школа прикладних наук |
| Членство |
Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США |
| Нагороди | |
 Дейтон Кларенс Міллер у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився 13 березня 1866 р. в Стронгсвіллі (англ. Strongsville), штат Огайо, США. Батьки — Чарльз Уебстер Дьюї (англ. Charles Webster Dewey) і Вієнна Померой Міллер (англ. Vienna Pomeroy Miller). Закінчив університет Болдуїн (англ. Baldwin University) в 1886 р. Отримав ступінь доктора в Принстоні в 1890 р., і став професором математики та фізики в Кейсівській школі прикладних наук[en] (англ. Case School of Engineering). У 1895–1936 рр. очолював там кафедру фізики. У 1893 році одружився з Едіт Істон (англ. Edith Easton). Помер в Клівленді, Огайо (англ. Cleveland, Ohio) 22 лютого 1941 р.[1]
Наукова діяльність ред.
В галузі рентгеноскопії ред.
Після відкриття у 1895 р. Вільгельмом Рентгеном X-променів, Міллер побудував рентгенівський апарат з трубкою Крукса та дванадцятьма батареями на рідкому електроліті.[1] У 1896 р. зробив повний рентгенівський знімок людського тіла по частинам. Апарат був використаний в медичних цілях, а саме, для виявлення перелому руки у пацієнта доктора Крайла, що неправильно зрослася (Crile[en]).[1]
В галузі акустики ред.
Розробив апарат phonodeik[en] — попередник осцилографа.[1] Працював над акустикою будівель, включаючи Severance Hall[en] Клівленд.[1] Виконував та придумував сам музичні твори, орган, зробив золоту флейту, зібрав колекцію з 1500 флейт, які лишилися в Бібліотеці Конгресу США. Консультував компанію Aeolian Co.[en] при розробці фортепіано Вебера.[1]
Дослідження ефірного вітру ред.
Міллер повторив експерименти Майкельсона спершу протягом 1902–1906 рр. Слід відзначити, що на цьому етапі точність вимірювання у нього була вища ніж у Майкельсона. Справа тут не в самих експериментальних результатах, а їх інтерпретації (Майкельсон підкреслював, що основного зсуву інтерференційних смуг практично не має, тоді, як Морлі та Міллер підкреслювали «залишок», що був присутній і в результатах Майкельсона). Для h = 250 м. Vефір = 3 км/сек.; для h = 1860 м. Vефір = 10 км/сек.[2]
Друга серія експериментів проводилася в 1921–1925 рр.[2] і пізніше[3]. Дослідна апаратура була піднята в гірську місцевість і була не закрита металевим кожухом згідно з рекомендаціями, які дав Майкельсон в роботі 1887 р.[4]
Міллер стверджував, що на цьому обладнанні він отримав певний результат — ефірний вітер зі швидкістю близько 10 км/с з апекса в сузір'ї Дракона з координатами (255°, +68°).[2][5][6]
В 1933 р. Д. К. Міллер опублікував велику підсумкову статтю про свої роботи, де вказав, що швидкість ефірного вітру від 10 до 11 ±0,33 км/с при ймовірній похибці визначення азимута ±2,5° та полярних координат ±0,5°.[3]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и Encyclopedia of Cleveland History: Miller, Dayton Clarence. Архів оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 3 жовтня 2012.
- ↑ а б в Д. К. Миллер. Эфирный ветер. Доклад, прочитанный в Вашингтонской академии наук. (1925 г.) [Архівовано 19 травня 2011 у Wayback Machine.] // Успехи физических наук. 1925. Т.5. С.177—185.;
Proc. Nat. Ас. of Washington. 1925. Vol II. Р. 307. Російський переклад з англ. Сергія Вавілова. - ↑ а б Д. К. Миллер. Эксперимент по эфирному ветру и определение абсолютного движения Земли [Архівовано 22 березня 2011 у Wayback Machine.] (1933 г.) (The Ether-Drift Experiment and the Determination of the Absolute Motion of the Earth. Dayton C. Miller, Case Scool of Applied Science)
- ↑ Об относительном движении Земли и светоносном эфире [Архівовано 22 березня 2011 у Wayback Machine.]. Альберт А.Майкельсон, Едвард В. Морлі (1887 г.) (On the Relative Motion of the Earth and the Luminiferous Ether; Albert A.Michelson, Edward W.Morley) //The American Journal of Science. Third Series. 1887. Vol XXXIY. No 203. — Nov. Примечание С. И. Вавилова к статье А.Майкельсона и Э.Морли //Вавилов С. И. Экспериментальные основания теории относительности. Собр. соч. T.IV. Изд-во АН СССР. 1956. С.31-33. Російський переклад з нім. Сергія Вавілова
- ↑ Д. К. Миллер. Значение экспериментов по обнаружению эфирного ветра в 1925 г. на горе Маунт Вилсон [Архівовано 22 березня 2011 у Wayback Machine.] (1926 г.)
- ↑ Конференция по эксперименту Майкельсона-Морли, состоявшаяся в обсерватории Маунт Вилсон, г. Пасадена, Калифорния, 4 и 5 февраля 1927 г [Архівовано 1 вересня 2012 у Wayback Machine.].
Посилання ред.
| У Вікіджерелах є |