Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Девгенієве діяння, або Житіє Девгенія — поема про подвиги й любовні пригоди Дігеніса Акріта, перекладний твір княжої доби.

Дігеніс Акрит бореться зі змією, візантійська посудина, музей Афінської агори, Стоа Аталлуса

Походить від візантійського епічного переказу «Дігеніс Акрітас», датованого 9-10 століттям, який про богатиря-прикордонника Дігеніса Акрита. Ім'я героя багатозначне: Дігеніс — двународжений, акріт — прикордонник. Переклад візантійського сказання міг бути здійснений ще в XII століття, але повість дійшла до нас лише в трьох списках XVII–XVIII століть, у яких безліч відмінностей від грецького оригіналу.

Сюжет

ред.

«Девгенієве діяння» складається з декількох розділів, що оповідають лише про деяких «ключові» епізоди життя героя: в одному розповідається про історію батьків Девгенія — арабського еміра і викраденої ним знатної грекині, в іншому — про подвиг хлопчика Девгенія на першому у його житті полюванні — він руками розриває ведмедя і мечем розсікає навпіл лева. У третьому розділі розповідається, як Девгеній зухвало відвозить дочку воєначальника Стратига (термін «стратег» прийнятий тут за власне ім'я) і одружується з нею, у четвертому — про перемогу Девгенія над царем Василем. Невідомо, коли відбулися ці істотні скорочення оригіналу — у процесі перекладу чи в наступній історії тексту.

Літературна переробка

ред.

Вважається, що у XVI–XVII ст. первісний текст оповіді піддався істотному переосмисленню і був зближений своїми сюжетними рисами з модними перекладними лицарськими романами: галантний (у грецькому тексті «Дігеніс Акрітас») лицар Девгеній отримує риси неприборканого у своїх бажаннях молодця (викликаючи до себе дочку Стратига, він у випадку відмовлення загрожує їй смертю). Сама кохана Девгенія з боязкої і ніжної красуні перетворена в дівицю «удалі молодецької», що нагадує богатиршу-поляницю новгородських билин.

Сила Девгенія знаходить гіперболічні риси — за один «заїзд» він убиває тисячі воїнів. Списки, що дійшли до нас, істотно відрізняються між собою — переписувачі сприймали повість не як епічний переказ «про колишні часи», а як цікаву історію про прекрасного, могутнього і незчисленно багатого войовника, добування ним нареченої (зовсім як у народній казці) і незліченних подвигах.

Один зі списків діяння початку XVI століття входив до складу збірника, що містив «Слово о полку Ігоревім» і згорів 1812 року.

Див. також

ред.

Тексти

ред.

Література

ред.
  • Творогов О. В. Переводная беллетристика XI–XV вв.// Истоки русской беллетристики — С. 180–194;
  • Творогов О. В. Девгениево деяние // Словарь книжников — Вып. 1 — С 113–116.

Посилання

ред.