Відкрити головне меню

Данильчук Олександр Миколайович (роки життя невідомі) — український військовий та державний діяч, полковник Армії УНР.

Данильчук Олександр Миколайович
Народження 24 вересня 1877(1877-09-24)
Смерть невідомо
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Imperial Russian Army Capt 1917 h.png Ротмістр
11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Нагороди
Георгіївська зброя

Походив із родини статського радника, спадкового дворянина Подільської губернії. Закінчив Полоцький кадетський корпус, Миколаївське кавалерійське училище (1897), вийшов корнетом до Приморського драгунського полку (с. Раздольне, Приморської області). З 03.03.1899 р. — помічник начальника відділу кадру кавалерійського запасу Приморського драгунського полку. З 08.12.1901 р. — в. о. начальника відділу кадру кавалерійського запасу цього ж полку. З 15.01.1903 р. начальник нестройової команди кадру кавалерійського запасу цього ж полку. 17.07.1903 р. вийшов у запас. 04.02.1904 р. у зв'язку з початком Російсько- японської війни був мобілізований до Приморського драгунського полку. З 10.09.1904 р. був приділений до управління військових сполучень штабу Манджурських армій. 13.12.1905 р. звільнився у запас у званні штабс-ротмістра. 19.07.1914 р. був мобілізований до Приморського драгунського полку. З 22.01.1915 р. — полковий ад'ютант. 19.06.1915 р. був нагороджений

Георгіївською зброєю за кінну атаку на чолі ескадрону (29.11.1914 р.). З 04.09.1915 р. — старший ад'ютант штабу Усурійської кінної бригади. Останнє звання у російській армії — ротмістр.

Представник С. Петлюри при польському генштабі. У 1921 р. представляв позицію Головного Отамана під час нарад на яких обговорювалися питання підготовки Другого Зимового походу та загальноукраїнського повстання. У вересні 1922 р. наполягав на проведенні походу. Подальша доля невідома.

ДжерелаРедагувати