Дайнеко Олексій Олексійович

актор

Олексій Олексійович Дайнеко (рос. Алексей Алексеевич Дайнеко; 5 червня 1970, Москва, РСФРР, СРСР — 13 червня 2016, Москва, Росія) — російський актор, музикант, телеведучий та режисер.

Олексій Дайнеко
рос. Алексей Дайнеко
Ім'я при народженні Олексій Олексійович Дайнеко
Народився 5 червня 1970(1970-06-05)
Москва, РСФРР, СРСР
Помер 13 червня 2016(2016-06-13) (46 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність актор
Alma mater Російський університет театрального мистецтва і Q30888833?
IMDb nm0197462
Нагороди та премії

ЖиттєписРедагувати

Олексій Дайнеко народився 5 червня 1970 року в Москві. Закінчив школу №56 з фізико-математичним ухилом. Після закінчення школи поступає на факультет звукорежисури у Московське театральне художнє технічне училище[ru].

У 1989 році стає студентом акторського факультету ГІТІС (майстерня С.Н.Колосова і Л.І.Касаткіной). Після закінчення ГІТІСу, в 1993 році, почав працювати у Центральному академічному театрі Російської армії (ЦАТРА).

Під час навчання у ГІТІСі, 1988 році, дебютував у драмі «Публікація».

Згодом був ведучим телепрограми «Планета зв'язку» на каналі «ТБ-6» і «ТВЦ».

У 2006 році був режисером та продюсером стрічки «Посміхаючись вічності всесвіту».

Створив гурт «Daikone», з яким записав, як автор та виконавець, кілька композицій, які увійшли до альбому під назвою «Daikone».

У 2000-2009 роках був РR-директором казино «Амбасадор», а також телеіедучим програми «Казино».

Помер 13 червня 2016 року в Москві.

Особисте життяРедагувати

Олексій Дайнеко був двіччі одружений. У другому шлюбі з Оленою Логацькою, за фахом лікар-ортодонт, в 2015 році народилася дочка Еммануель-Вікторія.

ТеатрРедагувати

Центральний академічний театр Російської армії

ФільмографіяРедагувати

  • 2016 — «Провокатор» — нотаріус
  • 20152016 — «Останній мент» — Мороков, нарколог
  • 2015 — «Невловимі» — виконроб
  • 2014 — «Дикий-4» — Власов
  • 2014 — «Дельта. Продовження» — Іван Романович Щагін
  • 2013 — «Вчитель у законі. Повернення» — власник клубу
  • 2013 — «Тихе полювання» — Ігор Александров, бізнесмен
  • 2012 — «Країна 03» — епізодична роль
  • 2012 — «Карпов» — редактор
  • 2012 — «Метод Лаврової 2» — Кирило Рогов, письменник
  • 2012 — «Мент в законі 5» — «Костиль»
  • 2012 — «Ікорний барон» — Савельєв
  • 2011 — «Далекобійники 3. Десять років по тому» — командир ОМОНу
  • 2010 — «Кохання та інші дурниці» — Юрій Крайнов
  • 2010 — «Адвокатеси» — Ланський
  • 2008 — «Московський жиголо» — епізодична роль
  • 2007 — «Секунда до ...» — Слава
  • 2005 — «Адвокат-2» — Мігунько
  • 2004 — «Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво ...» — Ігор, тренер з фітнесу
  • 2002 — «Посмішка Меломети» — Льоша
  • 2002 — «Спеціальний репортаж, або Супермен цього дня» — Всеволод Курочкін, телеведучий
  • 1999 — «Д.Д.Д. Досьє детектива Дубровського» — Кузя
  • 1999 — «Що сказав небіжчик» — менеджер автосалону
  • 1997 — «Кав'ярня „Полуничка”» — Кроха
  • 1992 — «Вільна від чоловіків» — Артем
  • 1991 — «Номер «люкс» для генерала з дівчинкою» — Льоша
  • 1988 — «Публікація» — Рогозін

ДискографіяРедагувати

  • 2014 — «Мне нужна высота»
  • 2014 — «Жизнь моя»
  • 2013 — «Девять откровений и ещё два»
  • 2002 — «Daikone»

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати