Даджу (держава)
Даджу або Даго — середньовічна африканська держава в Східному Судані, що утворилася у XII ст. Внаслідок міграцій берберів та рабів напочатку XV ст. припинила своє існування.
| Даджу | |||||||||||
| |||||||||||
 | |||||||||||
| Столиця | Таджува | ||||||||||
| Мови | даго | ||||||||||
| Релігії | африканські традиційні релігії християнство іслам | ||||||||||
| Форма правління | монархія | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Засновано | XII ст. | ||||||||||
| - Ліквідовано | поч. XV ст. | ||||||||||
| |||||||||||
Історія
ред.Згідно з усними традиціями, племена даджу (даго) кочували зі сходу чи півдня до регіону Шенді в царстві Мукурра. З часом перебралися до плато Марра в сучасному Дарфурі. тут вони підкорили поселення або союзи племен, що належали до культури Тора. За свідченням арабських істориків вже у XII даджу створнили власну державу. Перша письмова згадка про неї відноситься до 1154 року.
У XIII ст. Держава Даджу визнала зверхність імперії Канем. Напочатку XIV ст. з ослабленням останньої Даджу фактично здобуває незалежність, що було підтверджено до 1350-х років. Весь цей період основним напрямком політики були грабіжницькі походи проти сусідів.
Напочатку XV ст. починаються конфлікти з племенами тунджур, що оголосили про незалежність та на північ від Даджу утворили власну державу. Зрештою малік Ахмад зазнав поразки й втік до імперії Борну, на кордоні з якою створив султанат Дар Сіла.
Устрій
ред.На чолі стояв володар, що мав титул бугур (буге), який мав також скральний характер на кшталт правителів-жерців. Кожен новий бугур зводив власну резиденцію.
Державні інституції ще не були достатньої розвинений. Значний вплив залишав кочовий спадок. Дещо було запозичено від Мукурри та Канему.
Економіка
ред.Основу становили скотарство і торгівля. Ремісництво було розвинено слабенько, лише для внутрішніх потреб існувало гончарство (відомі вироби у пізньомероеському стилі) та ткацтво. Міста, яких відомо лише 2 — Таджува і Самна — були скоріше політичними, аніж економічними центрами. Тісними були торгівельні зв'язки з державою Алва.
Культура
ред.Природно сповідували різні традиційні африканські вірування, насамперед анамізм. Внаслідок численних контактів з християнською державою Муккура починає поступово поширюватися християнство. З XIII ст. проникає сюди іслам.
Священним місцем було поховання правителів Даджу біля озер Дереїба на вершині плато Марра, які слугували місцями паломництва до XX ст.
Джерела
ред.- Arkell, A. J. (1952). History of Darfur 1200—1700 A. D. Sudan Notes and Records. 33. pp. 244—275.
- McGregor, Andrew (2000). The Stone Monuments and Antiquities of the Jebel Marra Region, Darfur, Sudan c. 1000—1750 (PDF).
- Welsby, Derek (2002). The Medieval Kingdoms of Nubia. Pagans, Christians and Muslims Along the Middle Nile. British Museum. ISBN 0714119474.
- McGregor, Andrew (2011). «Palaces in the Mountains: An Introduction to the Archaeological Heritage of the Sultanate of Darfur». Sudan&Nubia. 15: 129—141.