Гіпопітуїтаризм
Гіпопітуїтаризм — захворювання, в основі якого лежить дифузне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випадінням функцій гіпофіза і недостатністю периферійних ендокринних залоз[2].
| Гіпопітуїтаризм | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | ендокринологія |
| Препарати | анастрозол[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 5A61.0 |
| МКХ-10 | E23.0, E89.3 |
| МКХ-9 | 253.2 , 253.7 |
| OMIM | 221750, 262600, 262700, 613038 і 613986 |
| DiseasesDB | 6522 |
| MeSH | D007018 |
 Hypopituitarism у Вікісховищі | |
У це поняття входять:
- Гіпоталамо-гіпофізарна недостатність
- Післяпологовий гіпопітуїтаризм (синдром Шихана)
- Гіпофізарна кахексія (синдром Сіммондса)
Етіологія
ред.Недостатність функції передньої частки гіпофіза розвивається внаслідок інфекційних, токсичних, травматичних, системних судинних, аутоімунних, пухлинних та інших тяжких ураженнях мозку.
Діагностика
ред.Діагноз встановлюється на основі характерних скарг на виснаження, загальну слабкість, ознаки випадіння функцій ендокринних залоз. Зниження рівня гормонів периферійних ендокринних залоз підтверджує діагноз.
Лікування
ред.Першою чергою ліквідовується причина захворювання та призначається замісна терапія гормонами периферійних ендокринних залоз. Замісна гормональна терапія зазвичай починається з препаратів кори наднирників, статевих і, останньою чергою, тироїдних.