Вікіпедія

Гіперчутливість

хвороба

Гіперчутли́вість — неадекватне або надмірне проявлення реакції набутого імунітету. В основі гіперчутливості лежить корисна для організму імунна відповідь, яка в цьому випадку діє неадекватно, інколи з виникненням запалень і пошкодженням тканин. Її можуть спричинити різні антигени. Причини виникнення в різних людей різні. Гіперчутливість проявляється не при першому, а, як правило, при наступних контактах з антигеном. Кумбсон і Джелл виділили чотири типи гіперчутливості — I, II, III, IV, але на практиці вони не обов'язково зустрічаються порізно. Реакції перших трьох типів відбуваються за участю антитіл, реакції четвертого — переважно Т-лімфоцитами і макрофагами.
Гіперчутливість — це один із видів патології імунної системи (поряд із аутоімунною патологією та імунодефіцитом), клінічний синдром.

Гіперчутливість
Спеціальність невідкладна медична допомога[d] і імунологія
Препарати дексаметазон[1], метилпреднізолон[1], триамцинолон[1], преднізон[1] і преднізолон[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 T78.4
DiseasesDB 28827
MeSH D006967
CMNS: Hypersensitivity у Вікісховищі

Типи гіперчутливостей ред.

Згідно з класифікацією, розробленою науковцями Робіном Кумбсом[2] і Філіпом Джеллом, виділяють такі типи гіперчутливості:

  1. Гіперчутливість I-ого типу
  2. Гіперчутливість II-ого типу
  3. Гіперчутливість III-ого типу
  4. Гіперчутливість IV-ого типу

Гіперчутливість I-ого типу ред.

Часто замість терміну «Гіперчутливість I-ого типу» вживають «Гіперчутливість негайного типу» або Алергія.
Гіперчутливість негайного типу розвивається в тому випадку, якщо антитіла (імуноглобуліни класу Е) направлені проти не шкідливих антигенів зовнішнього середовища, таких як квітковий пил, лупа тварин та іншого. Виділені організмом в результаті реакції біологічно активні речовини (медіатори) викликають гострі запальні процеси. Важливою ознакою для Гіперчутливості негайного типу є велика швидкість їх розвитку та високий ступінь ураження.

Гіперчутливість II-ого типу ред.

Існує й інший варіант цього терміну — «Гіперчутливість антитілозалежного цитотоксичного типу».
Більшість ліків є гаптенами, тому при проникненні їх в організм імунна відповідь не включається. Однак в окремих випадках ліки можуть зазнати адсорбції на поверхні нормальних, здорових клітин організму. На поверхні цих клітин вони хімічно взаємодіють з білками та модифікують їх. Такі білки, змінені під впливом адсорбованого лікарського середника, розглядаються імунною системою як генетично чужорідні. А оскільки вони зв'язані з мембраною клітини, то й така клітина теж буде вважатись генетично чужорідною. Імунна відповідь організму буде спрямована на її знищення. Клінічні прояви медикаментозної алергії в цих випадках будуть залежати від локалізації клітин, які адсорбували на своїй поверхні лікарську речовину.

Гіперчутливість III-ого типу ред.

При зустрічі антигена із антитілом вони з'єднуються в імунний комплекс, який руйнується в системі мононуклеарних фагоцитів (СМФ). Це відбувається при нормальному функціонуванні імунної системи. Проте інколи такі комплекси не руйнуються, а відкладаються у тканинах й органах. Розвинуті таким чином пошкодження називаються гіперчутливістю III-ого типу, або хворобою імунних комплексів.

Гіперчутливість IV-ого типу ред.

Існує й інший варіант цього терміну — «Гіперчутливість сповільненого типу».
IV тип гіперчутливості лежить в основі розвитку інфекційної (мікробної) алергії та контактного дерматиту.
Інфекційна алергія пов'язана із розвитком клітино-опосередкованої реакції гіперчутливості при повторному проникненні в організм мікроорганізмів або їх токсинів. Інфекційна алергія спостерігається при багатьох інфекційних захворюваннях, які спричинюють бактерії (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, туляремія); найпростіші (токсоплазмоз); патогенні гриби (гістоплазмоз) та віруси (герпесвіруси) і відіграє важливу роль в їхньому патогенезі. Вивчення проявів гіперчутливості сповільненого типу у відповідь на введення екстракту того чи іншого збудника лежить в основі методу шкірно-алергічних проб.
Контактний дерматит виникає при безпосередньому контакті ряду алергенів (косметика, біжутерія, ліки, вироби з латексу, шкіри) з шкірними покривами сприйнятливого організму. Алерген проникає крізь поверхневі шари епідермісу та захоплюється клітинами Лангерганса (дендритні клітини шкіри), які здійснюють процесинг алергену і його презентацію відповідному клону Т-хелперів першого типу. Останні зазнають клональної експансії. При повторному захопленні алергену клітинами Лангерганса, відбудеться надмірна активація Т-хелперів першого типу, які почнуть інтенсивно продукувати величезну кількість цитокінів, спрямованих на активацію та міграцію в вогнище проникнення алергену клітин моноцитарно-макрофагального походження. Макрофаги разом із цитокінами зумовлюватимуть розвиток запального процесу у воротах проникнення алергену.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д NDF-RT
  2. ↑ Назаров П.Г. Профессор Робин Кумбс, иммунолог, автор антиглобулинового теста и классификации аллергических реакций (9.01.1921 — 25.01.2006) (PDF). ЦИТОКИНЫ и ВОСПАЛЕНИЕ (російська) . Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2017. Процитовано 05.12.2017.

Джерела ред.

  • Ройт А., Брестофф Дж., Мейл Д. «Иммунология» / Пер. с англ. — М.: «Мир», 2000. — 592 с. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіперчутливість&oldid=38215999