Вікіпедія

Гіперган

клас тропічних циклонів

Гіпергани — це гіпотетичний клас екстремально сильних тропічних циклонів, які могли б сформуватися, якщо температура океану досягне 50 °C, що на 15 °C вище, ніж коли-небудь зафіксована найвища температура сучасних океанів [1], що у свою чергу може бути викликане падінням великого астероїда або комети, потужним вулканічним виверженням або виверженням супервулкану, або дуже значним глобальним потеплінням[2]. Є припущення, що частина динозаврів вимерла в результаті серії гіперганів, що виникли в результаті падіння астероїда або комети на Землю[3]. Цей термін був запропонований вченим метеорологом Керрі Емануелем в 1994 році в MIT[4][5]. Гіперган може рости без обмежень.

Гіперган, якщо він утвориться, буде значно перевищувати показаний на фото ураган Катріна, не тільки за розмірами, але і за силою вітру.
Передбачувані розміри гіпергана на фоні США

Фізика процесу ред.

Гіпергани могли б мати швидкість вітру понад 800 км/год і центральний тиск в них був би близько 700 мілібар, даючи їм дуже високу тривалість життя[4]. Екстремальні умови, що можуть створити шторм такої сили, здатні породити систему розміром з Північну Америку, з штормовим припливом у 18 м і діаметром ока в 300 км. Вода може залишатися досить гарячою впродовж тижнів, дозволяючи сформуватися наступним гіперганам. Висота хмар гіпергана може досягати 30 км у стратосфері. Гіперган, можливо, приведе до руйнування озонового шару Землі[4]. Молекули води в стратосфері взаємодіятимуть з озоном, прискорюючи його розпад і зменшуючи поглинання ультрафіолету. Крім того, вода і пил, викинуті гіперганом у стратосферу, впливатимуть на процеси глобального потепління і похолодання, проте важко сказати, в який бік.

Інші учені припускають, що така система буде значно меншою, тільки близько 10 км в діаметрі. Вона буде влаштована за типом торнадо, максимальна ширина яких фіксувалася в 2,5 км[6].

У фантастиці ред.

Виникнення гіпергана є сюжетом роману Джона Барнса (John Barnes) «Мати бурь» («Mother of storms»).

Примітки ред.

  1. ↑ Temperature of Ocean Water. Windows to the Universe. University Corporation for Atmospheric Research. 31 серпня 2001. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 24 липня 2008.
  2. ↑ Leahy, Stephen (16 вересня 2005). The Dawn of the Hypercane?. Inter Press Service. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 24 липня 2008.
  3. ↑ Hecht, Jeff (4 лютого 1995). Did storms land the dinosaurs in hot water?. New Scientist (1963): p. 16. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 24 липня 2008. {{cite journal}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  4. ↑ а б в Emanuel, Kerry (16 вересня 1996). Limits on Hurricane Intensity. Center for Meteorology and Physical Oceanography, MIT. Архів html оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 24 липня 2008.
  5. ↑ Emanuel, Kerry; Kevin Speer, Richard Rotunno, Ramesh Srivastava, Mario Molina (22 березня 1998). Hypercanes: A Possible Link to Global Extinction Scenarios. Journal of Geophysical Research. 100 (D7): pp. 13755-13765. Архів оригіналу за 2 жовтня 2012. Процитовано 24 липня 2008. {{cite journal}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  6. ↑ NOAA Storm Prediction Center (Apr 4, 2006). The Online Tornado FAQ. Архів оригіналу за 13 вересня 2008. Процитовано 11 вересня 2008.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіперган&oldid=38744878