Гідра контрреволюції

Гідра контрреволюції — соціально-політичне визначення, що виникло в Росії в перші роки після Великої Жовтневої революції. Застосовувалось для визначення ворогів революції, боротьба з якими загострюється по мірі просування до її перемоги; в терміні обіграно легенду про Лернейську гідру, у якої замість однієї відрубаної голови виростало кілька нових.

З часом епітет «гідра контрреволюції» став застосовуватись як самостійний об'єкт, якому притаманні власні властивості. Наприклад, увійшли в обіг (особливо в пропагандистській літературі) такі вирази, як «повзуча гідра контрреволюції», «брехлива гідра контрреволюції», «емігрантська гідра контрреволюції» і т.ін., які застосовувались як до соціальних груп, так і персонально до окермих осіб.

Історія виникненняРедагувати

Термін «гідра контрреволюції» вперше було застосовано в ході масових страт, проведених більшовиками в Петрограді навесні 1919 року. При цьому, для прискорення процесу страти, приречених до неї відвозили в акваторію Фінської затоки на баржах, і там масово топили; для розваги, присуджених до страти зв'язували по кілька осіб, поставивши спина до спини, і кидали у воду, спостерігаючи, як вони деякий час ворушаться на дні.

ДжерелаРедагувати

  • Мельгунов С. П. Красный террор в России. 2-е изд. Берлин, 1922.
  • 20 лет ВЧК-ОГПУ-НКВД. М.: ОГИЗ, 1938.
  • Амбелен Р. Драмы и секреты истории. М.: Прогресс-Академия, 1993. С. 45—48.