Вікіпедія

Гюльчічек-хатун

Гюльчіче́к-хату́н (тур. Gülçiçek Hatun; осман. گلچیچک خاتون‎) — наложниця османського султана Мурада I, матір султана Баязида I Блискавичного.

Гюльчічек-хатун
тур. Gülçiçek Hatun
осман. گلچیچک خاتون‎
Народилася —
Віфінія
Померла до 1389/після 1400
Бурса, Османська імперія
Поховання Бурса
Країна Османська імперія
Діяльність аристократка
Титул принцеса
Посада —
Рід Османи
У шлюбі з Мурад I
Діти Баязид І

Біографія ред.

Точних даних про походження Гюльчічек-хатун немає[1]. Ентоні Олдерсон та Хіт Лоурі вважають її грекинею[2][3]. Недждет Сакаоглу пише про те, що Гюльчічек була «греконародженою жінкою з турецьким ім'ям, невісткою Орхана Газі, дружиною Мурада Хюдавендігяра та матір'ю Йилдирим Баязида». У праці Tarih-i Saf Бостанзаде Ях'ї, який жив у XVII столітті, є такий рядок: «Жінки були дочками стамбульських королів», проте невідомо, чи була Гюльчічек однією з них. Сакаоглу пише, що автор статті про Баязида I в «Ісламській енциклопедії» Мюкримін Халіл Йінанч повідомляє: «Щодо цієї жінки у вакуфних документах згадуються дві дати: 791 та 802 роки за хіджре. Ці вакуфні документи доводять, що вона була грекинею за походженням»; натомість Йінанч не повідомляє, які саме відомості говорять про походження Гюльчічек. Сакаоглу також пише, що Алдерсон вважав за можливий правильний варіант імені матері Баязида I Гьокчичек, хоча установчі вакуфні документи називають її саме Гюльчічек; крім того, надалі деякі представниці султанської сім'ї також мали це ім'я[1].

 
Мурад I, чоловік Гюльчічек-хатун

Гюльчичек потрапила до гарему до 1357 року, оскільки у цей рік вона народила сина Баязида I[2][4]. Про її подальшу долю достовірних даних немає[1]: на думку Олдерсона, вона померла імовірно до сходження сина на престол[5] - до 1389; при цьому Недждет Сакаоглу припускає, що мати Баязида I могла померти і після 1400[1], і таким чином вона застала правління сина. Місцем її смерті Сакаоглу називає Бурсу - на той момент вже колишню столицю держави Османів. Мати султана Баязида I була похована у тюрбе в Бурсі; крім Гюльчічек у тюрбе поховано ще троє людей, проте ідентифікувати їх дослідникам не вдалося.

Е. Х. Айверді у своїй книзі «Османська архітектура», посилаючись на роботу Каміля Кепеджіоглу 1370 «Мечеті Бурси», повідомляє, що Гюльчічек пожертвувала велику суму на будівництво месджида Яхші-бея і тюрбе при ньому[6]. Проте достовірно невідомо, чи це була мати Баязида I чи інша жінка на ім'я Гюльчічек. Найімовірніше, правильно останнє, оскільки Кепеджіоглу називає Гюльчічек дружиною бея Караси Аджлана (пом. прибл. 1325) і матір'ю Яхші-бея, яка після захоплення в 1345 Караса Орханом Газі була доставлена до султанського гарему і вийшла заміж за Мурада I; малоймовірно, щоб Мурад I одружився з вдовою, до того ж незнатного походження. Недждет Сакаоглу припускає, що Гюльчічек могла одружитися в Бурсі вже після смерті Мурада I за представника династії Карасиогуллари і народити від нього сина Яхші[7].

Благодійність ред.

 
Цетральний купол тюрбе в Бурсі

Гюльчічек-хатун активно займалася благодійністю. За її власні кошти і за власною ініціативою Гюльчічек відкрила релігійний благодійний фонд, побудувала мечеть, суфійську обитель, кілька будинків, що належали мечеті, і тюрбе в Бурсі. З усіх будівель тільки тюрбе носило ім'я Гюльчічек[8].За своє коротке життя Гюльчічек-хатун зробила великий внесок у розвиток культури, зокрема архітектури на початку становлення Османської імперії.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Sakaoğlu, 2015, с. 62.
  2. ↑ а б Alderson, 1956, с. 83.
  3. ↑ Lowry, 2012, с. 153.
  4. ↑ Peirce, 1993, с. 52.
  5. ↑ Alderson, 1956, с. 83 (прим.).
  6. ↑ Sakaoğlu, 2015, с. 62—63.
  7. ↑ Sakaoğlu, 2015, с. 63.
  8. ↑ Ertuğrul, 1996, s. 236—237.

Література ред.

  1. Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Oxf.: Clarendon Press, 1956.
  2. Ertuğrul, Selda. Gülçiçek Hatun Türbesi // Islam Ansiklopedisi. — İslâm Araştırmaları Merkezi, 1996. — Vol. 14. — P. 236—237.
  3. Lowry, Heath W. The Nature of the Early Ottoman State. — SUNY Press, 2012. — 197 p. — ISBN 0791487261, 9780791487266.
  4. Peirce, Leslie P. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxford: Oxford University Press, 1993. — 374 p. — ISBN 0195086775, 9780195086775.
  5. Sakaoğlu, Necdet. Bu mülkün kadın sultanları. — ALFA/Tarih, 2015. — С. 62—63. — ISBN 978-605-171-079-2.
  6. Goodwin, Jason (1998) Lords of the Horizons. London: Chatto & Windus
  7. Harris, Jonathan (2010) The End of Byzantium. New Haven and London: Yale University Press ISBN 978-0-300-11786-8
  8. Imber, Colin (2002) The Ottoman Empire. London: Palgrave/Macmillan ISBN 0 333 613872
  9. Peirce, Leslie P. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxford: Oxford University Press, 1993. — ISBN 0195086775, 9780195086775. (англ.)
  10. Zachariadou E.A. The Emirate of Karasi and that of the Ottomans: Two Rival States // The Ottoman Emirate (1300–1389). Halcyon Days in Crete I: A Symposium Held in Rethymnon, 11–13 January 1991 / Zachariadou E.. — Crete University Press, 1994. — С. 225—236. — ISSN960-7309-58-8. (англ.)
  11. Zachariadou E.. Orkhan / Encyclopaedia of Islam, Second Edition. — Leiden: BRILL, 1995. — Vol. VIII. — С. 175—177. — (E.J. Brill's first encyclopaedia of Islam, 1913–1936). —ISBN 978-0-691-01078-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гюльчічек-хатун&oldid=41961879