Відкрити головне меню

Гюльчіче́к-хату́н (Османською: گلچیچک خاتون ; грецькою: Γκιουλτσιτσέκ Χατούν , Gülçiçek ="троянда квітка")— наложниця, згодом перша дружина турецького султана Мурада I, матір  Яхші Бея та  Баязіда I Блискавичного, який в подальшому став наступним султаном Османської імперії.

Гюльчічек-хатун

Осман.

گلچیچک خاتون
Palace woman.jpg
Ім'я при народженні Марія
Народилася 1355(1355)
Померла 1389(1389)
Османська імперія
Поховання Бурса
Громадянство
(підданство)
Османська імперія
Національність Грекиня
Діяльність знать
Титул хатун
Посада Валіде
У шлюбі з Мурад I
Діти Баязід I Блискавичний

БіографіяРедагувати

Точна дата народження Гюльчічек-хатун, тоді Марії, невідома, але є припущення стосовно 1335 року[1]. За походженням грекиня. Мала привабливу зовнішністю. Була невисокою, зі світлою шкірою, довгим русявим волоссям і милим обличчям. За характером Гюльчічек була спокійною, стриманою, дуже ніжною та доброю жінкою.

 
Мурад I Богоподібний, чоловік Гюльчічек-хатун

За загальною традицією османської історія, Гюльчічек спочатку була дружиною Аклана Бея[2], одного з князів Анатолійського мусульманського князівства Карасидів. Потім її захопили в полон, коли Орхан І завоював князівство (близько 1344 р.) і розмістили в Османському палаці. Так Марія стала наложницею майбутнього правителя Мурада І. Згодом султан захотів одружитися на ній. Марія виконала всі вимоги до шлюбу і прийняла іслам. Дівчина змінила своє ім'я, дане батьками при народженні на те, що дав їй Мурад І.Відтоді її звали Гюльчічек, що означає «квітка троянди», свіжа як троянда і асоціює власницю імені з молодістю і свіжістю. Незабарам, а саме у 1359 році Гульчічек та Мурад І побралися[3].

Найбільшим бажанням новоспеченої дружини, було бажання подарувати чоловіку сина, спадкоємця престолу. Довго чекати не довелося. Уже наступного року після весілля Гюльчічек народила Мураду І сина, якого назвали Баязід[4]. Саме він стане наступним другим султаном Османської імперії відомим під ім'ям Баязід І Блискавичний Народивши сина Гюльчічек отримала титул «хатун»[5]. Вона постійно проводила час з дитиною, намагалася його навчати всьому, що знала сама. Але все ж їй не судилося побачити сина в якості султана. Загалом, Гюльчічек-хатун приділяла більшу частину свого повсякденного життя головним чином догляду за султаном, дітьми, до палацових робіт, молитов і милосердя.

Смерть і похованняРедагувати

Померла перша дружина першого султана Османської імперії у віці 34 років за невідомих причин і обставин в місті Бурса[6], так і не дочекавшись сходження свого сина Баязіда І Блискавичного на престол. Того ж, 1389 року помер і сам Мурад. Похована Гюльчічек в мовзолеї. Він був побудований наприкінці століття. Гробниця хатун є частиною багатого комплексу, що складається з імаре, лож і деяких будинків[7]. Мовзолей експонує типову кладку раннього османського періоду, що складається з трьох рядів цегли та ряду обрізаних каменів. Кути фасадів збудовані обрізним каменем, з кожного боку — два вікна. Вікна на передньому і задньому фасадах покриті цегляно-камінними загостреними арками. У бічних фасадів було зроблено інше застосування, дві арки в тій же формі і виконанні були розміщені у верхній і нижній частинах з їхніми інтер'єрами. У фронтонах вікон будівлі зустрічається типова декоративна решітка в османському стилі на початку османського періоду. У вікнах двох бічних стінок останнього зібрання було отримано більш геометричний в'язальний малюнок, укладений між гексагональними каменями. Єдиний орнаментальний елемент на цегляно-кам'яних фасадах — це розетка, розміщена між двома вікнами з лівого боку. Мотив, який складається з двох плоских цеглин і одна з них, розташована радіально, має просту форму. Мовзолей, як і в інших османських будівлях XIV століття, немає ніяких прикрас. Будівля кілька разів руйнувалася під дією природних факторів і потім відновлювалася різними майстрами. Останній раз мавзолей був відремонтований в 1958 році. Нині він потребує технічного обслуговування і нового ремонту. Мавзолей є одним з найбільш старих поховань султанської сім'ї в Бурсі[8].

БлагочинністьРедагувати

 
Цетральний купол тюрбе в Бурсі

Гюльчічек-хатун активно займалася благочинністю. За її власні кошти і за власною ініціативою Гюльчічек відкрила релігійний благодійний фонд, побудувала мечеть, суфійську обитель, кілька будинків, що належали мечеті, і тюрбе в Бурсі. З усіх будівель тільки тюрбе носило ім'я Гюльчічек[9].За своє коротке життя Гюльчічек-хатун зробила великий внесок у розвиток культури, зокрема архітектури на початку становлення Османської імперії.

ПриміткиРедагувати

  1. Sakaoğlu, 2015, s. 62
  2. Alderson, 1956, p. 83.
  3. Lowry, 2012, p. 153.
  4. Peirce, 1993, p. 52.
  5. Alderson, 1956, p. 83 (прим.).
  6. Sakaoğlu, 2015, s. 63.
  7. Ertuğrul, 1996, s. 236.
  8. Sakaoğlu, 2015, s. 62—63.
  9. Ertuğrul, 1996, s. 236—237.

ЛітератураРедагувати

  1. Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Oxf.: Clarendon Press, 1956.
  2. Ertuğrul, Selda. Gülçiçek Hatun Türbesi // Islam Ansiklopedisi. — İslâm Araştırmaları Merkezi, 1996. — Vol. 14. — P. 236—237.
  3. Lowry, Heath W. The Nature of the Early Ottoman State. — SUNY Press, 2012. — 197 p. — ISBN 0791487261, 9780791487266.
  4. Peirce, Leslie P. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxford: Oxford University Press, 1993. — 374 p. — ISBN 0195086775, 9780195086775.
  5. Sakaoğlu, Necdet. Bu mülkün kadın sultanları. — ALFA/Tarih, 2015. — С. 62—63. — ISBN 978-605-171-079-2.
  6. Goodwin, Jason (1998) Lords of the Horizons. London: Chatto & Windus
  7. Harris, Jonathan (2010) The End of Byzantium. New Haven and London: Yale University Press ISBN 978-0-300-11786-8
  8. Imber, Colin (2002) The Ottoman Empire. London: Palgrave/Macmillan ISBN 0 333 613872
  9. Peirce, Leslie P. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxford: Oxford University Press, 1993. — ISBN 0195086775, 9780195086775. (англ.)
  10. Zachariadou E.A. The Emirate of Karasi and that of the Ottomans: Two Rival States // The Ottoman Emirate (1300–1389). Halcyon Days in Crete I: A Symposium Held in Rethymnon, 11–13 January 1991 / Zachariadou E.. — Crete University Press, 1994. — С. 225—236. — ISSN960-7309-58-8. (англ.)
  11. Zachariadou E.. Orkhan / Encyclopaedia of Islam, Second Edition. — Leiden: BRILL, 1995. — Vol. VIII. — С. 175—177. — (E.J. Brill's first encyclopaedia of Islam, 1913–1936). —ISBN 978-0-691-01078-6.