Густав Гартенек
Густав Гартенек (нім. Gustav Harteneck; 27 липня 1892, Ландау — 7 лютого 1984, Пуллах) — німецький воєначальник, генерал кінноти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
| Густав Гартенек | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Gustav Harteneck | |||||||||||||||
| Народився |
27 липня 1892[1] Ландау, Рейнланд-Пфальц[1] | ||||||||||||||
| Помер |
13 січня 1984 (91 рік) Мюнхен, ФРН | ||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | ||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна[1] | ||||||||||||||
| Членство | AGV Münchend | ||||||||||||||
| Роки активності | з 1914 | ||||||||||||||
| Військове звання |
 Генерал кавалерії | ||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||
Біографія ред.
В 1912 році розпочав вивчення медицини в Мюнхені. 7 квітня 1914 року вступив добровольцем в армію. Учасник Першої світової війни, воював на різних фронтах, включаючи Україну. В 1919 році брав участь у придушенні Баварської Радянської Республіки. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — 1-й офіцер Генштабу 1-ї армії. З 10 листопада 1940 року — начальник Генштабу 27-го армійського корпусу, з 26 жовтня 1941 року — 2-ї армії. З 13 лютого 1944 року відповідав за реорганізацію піхотної дивізії «Генеральна губернія», а після її інтеграції в 72-гу піхотну дивізію 25 березня призначений командиром дивізії. З 22 червня 1944 року — командир 1-го кавалерійського корпусу. 8 травня 1945 року взятий в полон британськими військами. В 1947 році звільнений і влаштувався на роботу в науковий інститут Мюнхена, де зрештою очолив літературний відділ. В 1962 році вийшов на пенсію.
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Німецький хрест в золоті (20 березня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Лицарський хрест Залізного хреста (21 вересня 1944)
Примітки ред.
- ↑ а б в Nuremberg Trials Project — 2016.
Література ред.
- Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 5: v. Haack-Hitzfeld. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2538-3, S. 119—121.
- Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 174
- Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 367, ISBN 978-3-938845-17-2