Гуричів

Гуричів — літописне місто Чернігівського князівства на правому березі р. Десна (притока Дніпра). Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1152. Ототожнюється з городищем у с. Бобровиця (нині село в межах м. Чернігів), за 3 км на північний схід від стародавнього передграддя. Городище, що займало високий мис на правому березі р. Десна, знищено річкою. З півдня та заходу до городища прилягали відкриті посади, на території яких у 18 ст. випадково знайдено скарб ювелірних прикрас. На північ від городища був розташований курганний могильник (не зберігся).

Г. виник на зламі 11–12 ст. як північний форпост Чернігова на шляху до Новгорода-Сіверського. 1152 біля Г. містився табір владимиро-суздальського князя Юрія Долгорукого та новгород-сіверського князя Святослава Ольговича, які звідси керували штурмом Чернігова. Восени 1239 Г. був спалений військами хана Батия й відтоді перестав існувати.

Джерела та література

• Коваленко В.П. Гуричів [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.