Ганна Гунька (псевда: «Анька», «Віра») (1918 (1919) Львів  — 23 січня 1947 с. Жуків, Бережанського району, Тернопільської області)  — секретар Революційного Проводу ОУН (б), секретар СБ ОУН (б), референт Українського Червоного Хреста Станіславського обласного проводу ОУН (б), дружина шефа СБ Миколи Арсенича.

Ганна Гунька
ГунькаГанна.jpg
Народилася 1918(1918)
місто Львів
Померла 23 січня 1947
село Жуків, Бережанський район, Тернопільська область
·застрелена в оточенні МГБ
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Місце проживання Львів, Тернопіль
Діяльність OUN-B-01.svg ОУН
UPA-Zaslugy1.png УПА
Партія Організація українських націоналістів

ЖиттєписРедагувати

Народилася в родині робітників, до 1939 проживала разом з батьками у Львові на вулиці Петра Скарґи. 1936  — 1939  — Львівська приватна жіноча гімназія.

Діячка ОУНРедагувати

З окупацією Західної України військами СССР родина Гуньків потрапила до числа депортованих до Сибіру. Ганна переходить у націоналістичне запілля, бере участь у русі опору. Взимку 1940 року у складі «пробоєвої» групи перетнула совєцько-німецький кордон. Під час переходу група ледь на наткнулася на більшовицьких прикордонників, потрібно було перетнути річку Сян  — шукати брід не мали часу. Ганна першою стрибнула у крижану річку, показавши приклад іншим підпільникам. Цей вчинок у майбутньому спричинив статеву хворобу, внаслідок якої вона не могла мати дітей.

У цьому ж році стає секретарем Революційного Проводу ОУН (б).

1941  — секретар СБ ОУН (б).

1942  — у Львові вийшла заміж за учасника ОУН-івського підпілля Миколу Арсенича.

1942  — 1944  — працює у жіночій мережі ОУН (б) міста Львова, референт Українського Червоного Хреста.

1944  — у зв'язку з переїздом чоловіка до тернопільської області залишає роботу в УЧХ, постійно перебуває біля Миколи Арсенича.

1947  — перебуваючи у криївці разом з чоловіком, командиром охоронної двадцятки «Климом», Світланою Галушкою «Наталкою» потрапили у засідку карателів МГБ. На пропозицію здатися «Клим» спробував контратакувати, був важко поранений, після чого підірвав себе гранатою. Начальник СБ ОУН Микола Арсенич застрілив дружину Ганну і «Наталку», потім застрелився сам.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Іщук Олександр, Огороднік Валерій. Генерал Микола Арсенич: життя та діяльність шефа СБ ОУН. — К., 2010 . — С. 26-27, іл.

ПосиланняРедагувати