Відкрити головне меню

Гуляєв Олексій Михайлович

Гуляєв Олексій Михайлович
Gulyaev.gif
Народився 1 березня 1863(1863-03-01)
Київ
Помер 27 листопада 1923(1923-11-27) (60 років)
Київ
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія УРСР
Діяльність науковець
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університетуd
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада професор юридичного факультету Київського інституту народного господарства
Вчене звання доктор права
Науковий ступінь академік ВУАН
Член НАН України
Нагороди
орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Олексі́й Миха́йлович Гуля́єв (* 1 березня 1863, Київ — † 27 листопада 1923, Київ) — український правознавець, доктор римського права — 1894, академік ВУАН з 1923.

ЖиттєписРедагувати

Закінчив у 1885 історико-філолологічний факультет Київського університету.

Кандидат права, 1887 відряджений до Берліна для стажування з римського права. З 1890 року — приват-доцент, 1891 — магістр римського права, робота «Передвесільний подарунок в римському праві та в пам'ятках візантійського законодавства»; з того ж року — екстраординарний професор Дерптського університету.

1893, після захисту докторської дисертації, обраний ординарним професором кафедри римського, цивільного та торгового права Київського університету.

1894 року — доктор римського права, робота «Винаймання послуг».

Був членом Київського окружного суду — з 1896, Київської судової палати — з 1903, очолював Київське юридичне товариство. З 1908 року — професор Петербурзького училища правознавства, товариш (помічник) обер-прокурора цивільного касаційного департаменту російського Сенату.

З 1911 року — директор ліцею царевича Миколи у Москві, в 1911—1916 роках — ординарний професор Московського університету. 1916 — сенатор цивільного касаційного департаменту Сенату.

За радянських часів — професор юридичного факультету Київського інституту народного господарства. З 1923 — заступник голови ВУАН; досліджував римське і російське цивільне право.

ПраціРедагувати

Серед праць — «Про відношення російського цивільного права до римського», 1894. Прихильник позитивістських правових концепцій.

Його праці сприяли становленню цивільного права в Російській імперії як науки і галузі права; одним з перших взявся аналізувати значення загальних принципів цивільного права та ролі сенатської практики в Росії.

Уклав навчальний посібник «Російське цивільне право, Огляд діючого законодавства та проекту громадянського укладення» (видання 1907, 1911, 1912 років); перевидавалися праці про сенат, практику у справах про позови щодо відновлення порушеного володіння.

Написав коментар до ряду розділів Цивільного кодексу УСРР, прийнятого 1924 («Основні положення загальної частини Цивільного кодексу і суб'єкти права за Цивільним кодексом», 1924).

Також серед його робіт:

  • «Право загальне та місцеве», 1897,
  • «Питання приватного права в проектах законодавчих актів про селян», 1904,
  • «Майбутнє селянського землеволодіння», Київ, 1905,
  • «Позови про відновлення порушеного права власності», 1910,
  • «Тлумачення закону в практиці Цивільного касаційного департаменту Председательствуючого Сенату», 1912,
  • «Загальне вчення системи громадянського права в практиці Цивільного касаційного департаменту Председательствуючого Сенату за 50 років», 1915,
  • «Матеріали для вчення про володіння по повному зібранню законів», 1915.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати