Вікіпедія

Гуго Бутир

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Гуго ван Аркель, відомий як Бутир[1][2], відомий ширше як Гуго Бутир (нар. близько 1105, помер близько 1146) — лицар-хрестоносець голландського походження, служив у польській армії, кастелян хелмнський[3][4], пращур, "Родоначальник" лицарського роду Доленга[5].Закревські та інш....

Гуго Бутир
Гуго ван Аркель
Гуго Бутир
 
Народження: 1105(1105)
Нідерланди
Смерть: 1146(1146)
Бельгія
Батько: Ян III ван Аркель

Історія

ред.

Походження

ред.

Народився близько 1105 року як третій, наймолодший син лицаря хрестового Яна III ван Аркеля та Алейди (Аделаїди) ван Гессден.Батько Гуго Ян 3 після прибуття до Єрусалиму був посвячений у лицарі Ґодфрі Буйонським . <<Годфрі такж відомий також відомий як>> «Барон Гробу Господнього» і «Король хрестоносців» Дім Аркелів належав до найвидатніших голландських феодальних родів, члени якого володіли маєтками в Горкумі на кордоні графства Голландії, Гелдерланду та земель біскупів Утрехт. Ян III ван Аркель взяв участь у Першому хрестовому поході Помер у Стразбурзі 1118 році. Гуго мав старших братів: Яна IV, який успадкував основні володіння, і Фольперта, який заснував лінію панів на Лек (Ледердам). Прізвище Бутір («масло») походило від маєтків Боттерслоет («Масляний замок»), які перейшли до Гуго після смерті батька. До нього також належали маєтки Спік і село Блоклант. Пізніше, в 1119 році, вже як лицар, він, від імені своєї дружини Генріетти, доньки Дірка ван Амерсфорта, отримав у льно від тестя маєток Дасселаар у Гелдрії[6].

На службі єпископів Утрехтських

ред.

Шлюб з Генріеттою пов'язав Гуго з єпископством Утрехтським, правителем якого був родич Аркелів, єпископ Андре ван Куйк. Гуго став найвищим світським чиновником країни, костеланом Утрехту. Вже тоді він брав участь у війні, яку вів рід ван Куйк проти Дірка VI, графа Голландії. Можливо, саме тоді він заслужив собі почесну репутацію найсміливішого з лицарів Німеччини. Він також був задіяний у війні, яку вів наступний біскуп Утрехту — Гартберт. У 1144 році відділені Гуго командувані війська розбили війська Отто графа фон Рінека. Сам Рінек потрапив до полону. Як свідчить традиція, йому не дуже добре поводилися, і це привело до гніву на Гуго з боку Дірка VI та багатьох впливових панів. Це був один з приводів виїзду Гуго з Нідерландів[7].

На службі у князя Болеслава IV Кучерявого

ред.

Як край осілля обрав Гуго Мазовія. Вступив до служби у князя Болеслава IV Кучерявого[8]. Не було без значення те, що в той час біскупом плоцьким був співвітчизник Гуго Олександр з Малонне. Олександр також був родичем Аркелів, що пояснює традицію, передавану століттями родом Долегів, що біскуп був членом їхнього роду (отже, Ян Длугош в своїй Хроніці відносить Олександра з Малонне до роду Доленга)[9]. Іншою важливою причиною була можливість продовження крестових традицій Аркелів. Експедиція проти Прусів у 1147 році, у якій брав участь Гуго, була представлена як хрестовий похід. Крім того, західноєвропейські лицарі були радо бачені на польських княжих дворах[10].

Близько 1145 року Гуго потрапив на Мазовію і взяв участь у внутрішній війні, яку вели два юніори — Болеслав IV Кучерявий і Мєшко III Старий проти Владислава II Вигнанця. Його роль у перемозі юніорів була значущою. Після цього, у 1147 році, Гуго взяв участь у хрестовому поході проти підбалтійського язичницького племені Прусів. Він відіграв у ньому таку велику роль, що в традиції відомий як їхній знищувач[10]. Його сміливість і подвиги в боротьбі з Прусами залишилися в легенді гербового роду Доленга[11].

Як чиновник працював у Хелмно, де розбудував тамтешній город, що мав велике значення для продовження виходів проти Прусів. Хелмно (початкове городище з передмістком у селі Калдус), ймовірно, було центром особливого прикордонного округу, у джерелах називаного маршею, із більшою територією та широкими повноваженнями комеса[12]. Замок Гуго отримав назву Буттірберг, а сам він став касцеляном челмненським[13]. Близько 1155 року Гуго на короткий термін повернувся до Нідерландів для врегулювання родинних справ маєткових. Можливо, він взяв участь у подальшому поході проти Прусів у 1166 році; однак більш ймовірно, що помер перед цією датою[14].

Рід Доленга

ред.

Гуго за свої заслуги отримав наділ земельний пов'язаний з селом Пруси поблизу Лега в землі плоцькій[14]. Лег належав до найстаріших володінь Доленга[15].

Гуго одружився знову в Польщі. Його сина ми знаємо за патроніміком — Ґрабіа, що означає граф, і підтверджував високий службовий статус його батька. Син Ґрабії — Марцін і онук Кристин з Хросни (Кросни) — складають перші ланки генеалогічного дерева Долегів[15]. Прізвище «ґрабіа» було характерним для нащадків Доленга, осілих в районі Лег під Плоцьком[16]. Навколо Лег були села, що належали до роду Доленга, зокрема: Дзєдзіце, Гзіно, Косково, Мліце, Оссово, Закжево, з яких походять, Дзєдзичі, Гзінські, Косковські, Ленські, Млицькі, Оссовські, Закжевські[17]. З гілки Доленга, добржинських походять Кретковські і Ласоцькі, з гілки заукряжинської між іншими Мостовські, Нарзимські і Шренські[18][19].

Бібліографія

ред.
  • J. Bieniak, Studia nad dziejami ziemi chełmińskiej w okresie piastowskim, (w:) Rocznik Grudziądzki, t. 5/6, 1970, s. 9, przypis 15;
  • https://en.m.wikipedia.org/wiki/Jan_Do%C5%82%C4%99ga-Zakrzewski
  • A. Gieysztor, Trzy stulecia najdawniejszego Mazowsza (połowa X-połowa XIII w.), (w:) Dzieje Mazowsza do 1526 roku, Warszawa 1994, s. 117—118;
  • Jana Długosza Roczniki czyli Kroniki sławnego królestwa polskiego, ks. IV, Warszawa 1969, s. 380—381;
  • Z. Lasocki, Dołęga czy do Łęga? O powstaniu nazwy rodu i herbu Dołęga i rozsiedleniu Dołęgów w okolicach Łęga, oraz legenda o rycerzu Dołędze, Cieszyn 1932;
  • Z. Lasocki, Szkice z życia szlachty zawkrzeńskiej w XV i XVI wieku, Warszawa 1932;
  • J. Piętka, Geneza mazowieckiej elity feudalnej i jej stan w pierwszym okresie niezależności księstwa (1138—1371), (w:) Rocznik Mazowiecki, t. 7, Warszawa 1979, s. 39-41;
  • J. Powierski, Hugo Butyr. Fragment stosunków polsko-niderlandzkich w XII wieku, (w:) Zapiski Historyczne, t. 37, Toruń 1972, zeszyt 2, s. 9-41;
  • J. Powierski, Hugo Butyr, (w:) Słownik biograficzny Pomorza Nadwiślańskiego, t. 2 (G-K), Gdańsk 1994, s. 235—237;
  • S. Rafiński, Chełmiński słownik biograficzny, Chełmno 2006, s. 70-71;
  • T. Sławiński, Kretkowscy i ich dzieje od połowy XIV wieku, Włocławek-Warszawa 2007, s. 17-38, 541—543;
  • T. Sławiński, Krzyżowiec Północy, (w:) Mówią Wieki, 1979, nr 7, s. 15;
  • T. Sławiński, O początkach Dołęgów notat dwoje, (w:) Heraldyka i okolice, Warszawa 2002, s. 389—397;
  • M. Sczaniecki, Nadania ziemi na rzecz rycerzy w Polsce do końca XIII wieku, Poznań 1938, s. 7;
  • L. S. Zakrzewski, Dołęga-Zakrzewscy: informator historyczny, genealogiczny i socjologiczny, Warszawa 2011, s. 113—114 i 137—139;
  • S. Zakrzewski, Nadania na rzecz Chrystyana, biskupa pruskiego w latach 1217—1224, Kraków 1902, s. 5-8, Rozprawy Akademii Umiejętności, Wydział Historyczno-Filozoficzny, t. 42.

Примітки

ред.
  1. ↑ Залежно від джерел, іноді також зустрічається як: Бутер, Бутр, Буттір, Боетер, Потіре.
  2. ↑ Я. Пов'єрскі (1994). Гуго Бутір. Т. т. 2 (Г-К). Гданськ. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |czasопис= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  3. ↑ Я. Пов'єрскі. Гуго Бутір (...). {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |czasопис= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  4. ↑ С. Рафінський (2006). Шельмінський біографічний словник. Шельмно. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  5. ↑ . Варшава. 1994. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано |розділ= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |tytuл= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |автор r= (довідка)
  6. ↑ {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  7. ↑ {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  8. ↑ М. Біняш-Шкопек (2014). Болеслав Кучеравий. Познань. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  9. ↑ . Варшава. 2002. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано |розділ= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |autor r= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |tytuл= (довідка)
  10. ↑ а б . 1994. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано |розділ= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |autor r= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |tytuл= (довідка)
  11. ↑ З. Ласоцький (1932). Долега чи до Лега? Про походження назви роду і гербу Долега, розселення Долегів під Легом, а також легенда про лицаря Долегу. Ченстохова. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  12. ↑ {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  13. ↑ {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  14. ↑ а б З. Ласоцький. Долега чи до Лега? Про походження назви роду... {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  15. ↑ а б . Т. 7. Варшава. 1979. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано |розділ= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |autor r= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |tytuл= (довідка)
  16. ↑ . № 7. 1979. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано |розділ= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |autor r= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |tytuл= (довідка)
  17. ↑ З. Ласоцький. Долега чи до Лега? Про походження назви роду і гербу Долега (...). {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  18. ↑ З. Ласоцький. Долега чи до Лега? Про походження назви роду і гербу Долега (...). {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  19. ↑ З. Ласоцький (1932). Очерки з життя шляхти заукряжинської в XV і XVI століттях. Варшава. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гуго_Бутир