Відкрити головне меню

Грузенберг Сергій Миколайович (1888, Тбілісі — 1934, Москва)— радянський архітектор, художник-графік, професор кафедри архітектури Єврейського Політехнічного інституту (ЕПІ) в місті Дніпропетровськ.

Грузенберг Сергій Миколайович
Народження 1888(1888)
Тбілісі
,провінція Грузія, Російська імперія
Смерть 1934(1934)
  Москва
Поховання Нове Донське кладовище
Національність єврей
Громадянство Росія РосіяСРСР СРСР
Жанр паперова архітектура, книжкова і журнальна ілюстрація, екслібрис
Навчання класична гімназія, Мюнхенський політехнічний інститут (архітектурний факультет)
Діяльність архітектор
Напрямок реалізм
Роки творчості 1908–1934
Твори малюнки, друкована графіка, книжкова ілюстрація, паперова архітектура

Грузенберг Сергій Миколайович у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у місті Тбілісі[1] у єврейській родині[2]. Навчався у класичній гімназії, котру закінчив 1906 року. Того ж року відбув у Німеччину, де влаштувався на навчання у Мюнхенський політехнічний інститут (архітектурний факультет)[3].

По закінченні навчання у Мюнхені перебрався у Санкт-Петербург, де працював з архітекторами С. Г. Гінгером (1870–1937) та І. О. Фоміним (1872–1936). З 1912 року — працівник російської Комісії з питань збереження пам'яток мистецтва і старовини[4]. Брав участь у Єврейському товаристві заохочення художників.

У червні 1919 року Сергій Грузенберг перебрався у місто Дніпропетровськ, де обійняв посаду професора кафедри архітектури у Єврейському політехнічному інституті[5]. У Дніпропетровську працював до 1921 року.

1922 року переїхав до Москви[6].

Художник книгРедагувати

Грузенберг постійно малював, аби не втрачати професійну форму. До того ж його архітектурна практика припала на роки скорочення будівництва через політичні перевороти і події громадянської війни. Сергій Грузенберг брав участь у архітектурних конкурсах, куди подавав архітектурні фантазії, а також активно працював художником-ілюстратором. Його віртуозні малюнки друкували радянські журнали «Крокодил», «Сатирикон» та ін.

Ним були створені ілюстрації до низки літературних творів, зокрема:

Архітектурні проекти і твориРедагувати

  • Проект реставрації Петровської кунсткамери, Санкт-Петербург
  • Проект реставрації «Галерея російських імператорів», Санкт-Петербург
  • Проект монумента Петру І (перша і друга премії на Всеросійському конкурсі), Санкт-Петербург
  • «Мавзолей-колумбарій жертвам контрреволюції у м. Катеринослав» (конкурсний проект 1920 р.)
  • Павільйон Центрального управління лісової промисловості для Всеросійської сільськогосподарської та кустарно-промислової виставки у Москві, 1923 р.
  • Проект заводу «Фрезер», Москва
  • Проект споруди Інституту Маркса і Енгельса, Москва 
  • Проект першого крематорію, Москва
  • Проект кварталу житлових будинків, місто Іваново тощо.

Видатний майстер екслібрисаРедагувати

 
С. Грузенберг. Екслібрис Михайла Миколаєва, 1920 р.
 
С. Грузенберг. Екслібрис архітектора К. Коренева, 1913 р.

Майстер малюнка, Грузенберг з 1908 року звернувся до створення екслібрисів, коли створив свою першу графічну мініатюру[7].

На сюжетну складову створення екслібрисів суттєво вплинули як його класична гімназія і знайомство з античнстю, так і перебування у Мюнхені, що був тоді відомим мистецьким центром Німеччини й усієї Західної Європи. Мав свій вплив і архітектурний фах Грузенберга, котрий часто обігрував архітектурні споруди різних стилів у екслібрисах власної роботи, а також звертався до створення екслібрисів для самих архітекторів. Серед перших — екслібрис для німецького архітектора Отто Рігера з Мюнхена (1909 р.) Зосереджено працює і якийсь майстер над архітектурною моделлю барокового собору на екслібрисі для фахового архітектора Костянтина Коренева з міста Шадринськ (1913 р.)

Окрім обігрування архітектурної споруди чи архітектурної моделі митець розміщав у екслібриси підвіски і ланцюжки як ювелір (він і сам робив ескізи до ювелірних прикрас). Сильною стороною обдарування Грузенберга були значна фахова обізнаність у перспективі і віртуозне використання ракурсів. Книги і персонажі Грузенберга у екслібрисах наче перебували у казковому світі без земного тяжіння. Світи його екслібрисів населяли і казкові чи міфічні персонажі — блазні, фавни, амурчики або розсіяні диваки, неохайні, але безпечні(екслібрис С. Марголіна, 1921 р.) Книги і персонажі легко літали і зависали у повітрі, персонажі мали веселу вдачу, жартували і так насолоджувались життям і його дарами, що важко було повірити у криваві події першої революції 1905–1907 рр., поразку у Російсько-японській війні, суспільну кризу напередодні війни 1914–1918 рр., роки громадянської війни у поруйнованій Росії. Саме на цей період припало дванадцять створених Грузенбергом екслібрисів.

Декілька екслібрисів роботи Грузенберга повертали свідомість глядача до найдавніших цивілізацій і мають зовсім інші настрої. Тоді мініатюри Грузенберга не приховували виснажливої праці вікінгів чи античних натовпів, а самі екслібриси ставали картинами старовинних будівельних майданів (екслібрис Отто Рігера з Мюнхена, 1909 р., екслібрис самого Грузенберга, 1919 р.)

Неповна галерея екслібрисівРедагувати

Друковані книги автора (російською)Редагувати

  • С. Грузенберг. «Альбом кладбищ»
  • С. Грузенберг. «Альбом домовых церквей»
  • Грузенберг, Сергей. — Книжные знаки. — М.: Художественная печать, 1924. — 21 с.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Минаев Е. Н. Экслибрисы художников Росийской Федерации. — М.: «Сов. Россия», 1971
  2. http://antik-tv.ru/Аукцион/Аукцион-Библиофил/ProductId/162[недоступне посилання з липень 2019]
  3. http://antik-tv.ru/Аукцион/Аукцион-Библиофил/ProductId/162[недоступне посилання з липень 2019]
  4. http://antik-tv.ru/Аукцион/Аукцион-Библиофил/ProductId/162[недоступне посилання з липень 2019]
  5. Государственный архив Днепропетровской области (ГАДО), — Ф. 2065, оп. 2, д. 251 (Личное дело С. Н. Грузенберга). РЕЭ, т. 1, — с. 383.
  6. http://antik-tv.ru/Аукцион/Аукцион-Библиофил/ProductId/162[недоступне посилання з липень 2019]
  7. Минаев Е. Н. Экслибрисы художников Росийской Федерации. — М.: «Сов. Россия», 1971

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • [1][недоступне посилання з липень 2019] довідкова біографія
  • Минаев Е. Н. Экслибрисы художников Росийской Федерации. — М.: «Сов. Россия», 1971