Відкрити головне меню

Валерій Грошко
Народився 18 травня 1953(1953-05-18) (66 років)
с. Миньківці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність поет, журналіст, громадський діяч

Валерій Михайлович Грошко (нар. 18 травня 1953(19530518), с. Миньківці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український поет, журналіст, громадський діяч.

ЖиттєписРедагувати

Валерій Михайлович Грошко народився 18 травня 1953 року у селі Миньківці Дунаєвецького району Хмельницької області Української РСР СРСР в сім'ї журналістів Михайла Львовича та Валентини Костянтинівни Грошків. Батько як журналіст об'їздив усю Хмельницьку область. Він часто розповідав Валерієві про побачене, а іноді спеціально возив його в цікаві і визначні місця (Кам'янець-Подільський, Сатанів, Смотрич, Зіньків).

1970 року Валерій із золотою медаллю закінчив середню школу № 3 у місті Красилів. 1977 року він закінчив факультет журналістики Львівського університету.

У 1968 році почав трудовий шлях у редакції Хмельницької обласної молодіжної газети «Прапор юності» (згодом перейменованої в «Корчагінець»). З 1977 року почав працювати в одеській обласній партійній газеті «Чорноморська Комуна». Опісля у цьому ж місті працював в газетах «Ах, Одеса!», «Одеські вісті», «Чорноморські новини».

Брав активну участь у громадсько-політичному житті Одеси. Один із засновників і перший голова товариства «Південна громада». Один із організаторів і очільників Одеської обласної організації Народного руху України. Делегат від Одеської області його перших двох з'їздів (1989, 1990). Один із фундаторів народного університету українознавства.

З 1999 року живе у Хмельницькому, є провідним співробітником обласної газети «Подільські вісті».

ТворчістьРедагувати

Автор двох поетичних збірок:

  • «Поезії» (1993);
  • «Наковальня радості і духу» (2010).

На початку поетичної діяльності Грошка письменник Олег Дрямін писав[1]:

« Валерій Грошко лише нещодавно закінчив факультет журналістики Львівського університету. І так вже вийшло, що перші кроки його в журналістиці збігаються з першими кроками в поезії, а все це разом визначає нелегкий період його творчого становлення. Але вже з'явилися перші публікації Валерія в обласній періодиці, вже чітко вимальовується розкиданий по газетних шпальтах цикл його віршів про Поділля — як би своєрідний літопис рідного краю поета, літопис, в якому історія пропущена через свідомість, через образне сприйняття людини XX століття. Поетична манера Валерія в найкращому сенсі цього слова традиційна для української поезії. Але, може, в цьому і складність його творчого завдання. Тому залишається побажати, щоб, розумно остерігаючись цієї традиційності, він водночас мав мужність не поспішати з наслідуванням поетичним модам і пошестям, а, оберігаючи дарований йому природою голос, шукав свої теми, формував свою образну систему. »

ПриміткиРедагувати

  1. Дрямин Олег. Творческий мир Богдана Сушинского: Эссе о жизни и творчестве известного писателя, академика. — Одесса: Астропринт, 1999. — С. 140.

ПосиланняРедагувати

Література та джерелаРедагувати

  • Грошко В. М. Наковальня радості і духу. — Сімферополь. — Доля. — 2010.
  • Волохівський В. Дзвінкої радості коваль // Край Кам'янецький. — 4 лютого 2011.
  • Слободенюк Тетяна. Світ — це щастя, а у ньому — ти // Подільські вісті. — № 188. — 10 грудня 2010.
  • Маліш Петро. Поезії — немов ключі від неба // Подільський кур'єр.- 1 січня 2011.
  • Волохівський В. Що наше щастя? Лиш пригорщі сміху і зерен / Подільські вісті. — № 75—76 21 травня 2013.
  • Качеровська Н. Під кобзу розпочати спів // Хмельницький. — Медобори. — № 7. — 2013.