Гринько Микола Костянтинович

Мико́ла Костянти́нович Гринько́ (нар. 17 грудня 1928(19281217), село Мільковичі, тепер Новогрудського району Гродненської області, Республіка Білорусь — 5 лютого 2021, Росія) — радянський діяч, гірничий інженер, міністр вугільної промисловості Української РСР. Академік Російської академії суспільних наук (1994) та Академії гірничих наук. Доктор технічних наук (1987), професор (1990). Член ЦК КПУ в 1981—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань.

Гринько Микола Костянтинович
Народився 17 грудня 1928(1928-12-17)
Новогрудський район, Білорусь
Помер 5 лютого 2021(2021-02-05) (92 роки)
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність державний діяч, політик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Науковий ступінь доктор технічних наук
Знання мов російська
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
знак «Шахтарська слава» I ступеня
знак «Шахтарська слава» II ступеня
знак «Шахтарська слава» III ступеня
орден Дружби (Російська Федерація) орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Заслужений діяч науки Російської Федерації Почесна грамота Кабінету Міністрів України Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР

БіографіяРедагувати

Народився в селянській родині. У 1947 році закінчив Новогрудський фінансово-економічний технікум Гродненської області.

У 1952 році закінчив Ленінградський гірничий інститут імені Плеханова. Спеціаліст з добування вугілля та організації виробництва, технології підземного способу видобутку.

У 1952—1955 роках — помічник начальника дільниці, начальник дільниці, головний інженер шахти «Знамя коммунизма» в місті Красний Луч Ворошиловградської області.

Член КПРС з 1954 року.

У 1955—1962 роках — начальник шахтоуправління, головний інженер тресту «Краснолучвугілля» міста Красний Луч Луганської області.

У 1962—1969 роках — головний інженер комбінату «Луганськвугілля» міста Кадіївки Луганської області.

У 1969—1970 роках — заступник міністра вугільної промисловості Української РСР.

У 1970 — травні 1978 року — начальник Технічного управління, заступник міністра вугільної промисловості СРСР. У травні — грудні 1978 року — 1-й заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У 1976 році закінчив заочно Академію народного господарства при Раді міністрів РРФСР.

13 грудня 1978 — 22 жовтня 1985 року — міністр вугільної промисловості Української РСР.

З 1986 року — директор, з 1989 року — головний науковий співробітник Інституту гірничої справи імені Скочинського у місті Люберці Московської області. Працював професором кафедри «Технологія підземної розробки вугільних родовищ» Московського державного гірничого університету. Редактор і член редколегії журналу «Уголь».

До 2003 року — генеральний директор ЗАТ спільного підприємства «Центркадривугілля» при компанії «Росвугілля». З 2004 по 2011 рік — керівник проєкту, генеральний директор, науковий консультант гірничодобувного підприємства ЗАТ «Прионезький Габбро діабаз» у Республіці Карелії.

Потім — на пенсії. Помер 5 лютого 2021 року.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати