Гримальдійська культура
Гримальдійська культура — археологічна культура пізнього палеоліту.
Отримала назву за місцем знахідки — «печерами Грімальді» (біля міста Мантон на Французькії Рив'єрі). Комплекс з дев'яти печер, у свою чергу, так було названо на честь князя Монако Альбера I, з династії Грімальді, який фінансував проведення в них розкопок[1][2].
Науково культура датується періодом близько 28 — 40 тис. років тому.
Найважливіші знахідки
ред.
Опис культури розпочався зі знахідки 1901 року, в одній з печер Грімальді, решток двох скелетів: жінки похилого віку та юнака близько 16-и років. Обидві особини були невисокого зросту (157 см і 159 см відповідно) та мали ознаки, як сучасної європеоїдної раси, властиві кроманьйонцям, які населяли територію тогочасної Європи, так і негроїдної: прогнатизм, широкий ніс, великі зуби, вузький таз[3].
Частина дослідників вважає, що така відмінність є свідченням того, що серед кроманьйонців виділялися окремі раси і гримальдійська була однією з них[4], інші — що відмінні риси з'явилися внаслідок ізольованого проживання[3]. Також існують гіпотези, що цей тип був певною спільною стадією розвитку, як для негрів, так і для європеоїдів[3]. І, нарешті, припускається, що окремі типи верхнього палеоліта, такі, зокрема, як гримальдійський, за краніологічними особливостями посідають місце не в межах сучасних антропологічних типів, а між ними[5].
Рештки ще однієї особини, 20-и річного чоловіка з морфологічними ознаками подібними гримальдійським, було виявлено в 1954 році на стоянці «Костенки 14» у Воронезькій області Росії, яка науково датується періодом близько 32 000 років тому[4][6].
Ознаки культури
ред.Для культури характерне змішання оріньякських[6] і граветських форм[7] із тенденцією до вироблення власних форм мікролітичних знарядь. Поховання померлих здійснювали в землі[6] і під камінням — на зразок склепу.
Примітки
ред.- ↑ C. W. Bishop, C. G. Abbot & A. Hrdlicka, 1934, с. 78
- ↑ Alison S. Brooks, John Van Couvering, Eric Delson, Ian Tattersall. Encyclopedia of Human Evolution and Prehistory. — Taylor & Francis, 2000. — Т. 1845 (Garland reference library of the humanities). — С. 616-617. — ISBN 0203009428.(англ.)
- ↑ а б в А. Л. Монгайт. Археология Западной Европы: Каменный век / Институт археологии (Академия наук СССР). — Наука, 1973. — С. 127.(рос.)
- ↑ а б Сергій Сегеда. У пошуках пращурів. Найдавніша людність України // Наука і суспільство. — 1992. — Вип. 8-9. — С. 9.
- ↑ В. В. Бунак, 1959, с. 167
- ↑ а б в Люди верхнего палеолита. kunstkamera.ru (рос) . Музей антропології і етнографії імені Петра Великого. Архів оригіналу за 17 лютого 2009. Процитовано 17 вересня 2013.
- ↑ Гордон Чайлд. Расцвет и падение древних цивилизаций. Далекое прошлое человечества. — Litres, 2013. — ISBN 5457186261.(рос.)
Посилання
ред.- Гримальді. Перші сучасні люди у Європі [Архівовано 6 лютого 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- Гримальді або Негроїдний тип у Європі [Архівовано 31 березня 2009 у Wayback Machine.] — збірка публікацій(англ.)
Джерела та література
ред.- В. В. Бунак. Череп человека и стадии его формирования у ископаемых людей и современных рас / М. Г. Левин. — Москва : Изд-во АН СССР, 1959. — С. 165-167.(рос.)
- Arthur Keith. Ancient Types Of Man. — Kessinger Publishing, LLC (June 13, 2009), 1911. — С. 59-63. — ISBN 1104614472.(англ.)
- Carl Whiting Bishop, Charles Greeley Abbot & Ales Hrdlicka. Man from the Farthest Past. — Smithsonian Institution Series, 1934. — Т. 7 (Smithsonian Scientific Series). — С. 78-81.(англ.)
|
Це незавершена стаття з антропології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |