Григорій Хамчук

священник УГКЦ, жертва радянських репресій, слуга Божий

Григорій Хамчук (12 жовтня 1885, Малі Чорнокінці — 19 травня 1946, Херсон) — український греко-католицький священник, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Слуга Божий
о. Григорій Хамчук
Хамчук Григорій Іванович
Народився12 жовтня 1885(1885-10-12)
Малі Чорнокінці, Чортківський район, Україна
Помер19 травня 1946(1946-05-19) (60 років)
Херсон, Українська РСР, СРСР
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 Українська РСР
Національністьукраїнець
Діяльністьсвященник
Alma materСтаніславська духовна семінарія,
Львівська духовна семінарія
Посадапарох с. Киданці
Термін1921 —1945
Попереднико. Петро Кішик
Наступнико. Богдан Цурковський
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква
РідХамчуки
БатькоІван
МатиТекля
У шлюбі зСтефанія Чехович
ДітиБогдан, Ліда

Життєпис

ред.

Григорій Хамчук народився 12 жовтня 1885 року в селі Малі Чорнокінці Гусятинського повіту (нині Чортківський район Тернопільської області) в сім'ї Івана Хамчука і його дружини Теклі з дому Довгань. Навчався в Тернопільській українській гімназії[1] (іспит зрілості склав у лютому 1908[2]). Восени 1908 року вступив до Станіславської духовної семінарії, де провчився два роки і в 1910 році перевівся до Львівської духовної семінарії, яку закінчив у 1912 році[2].

21 липня 1912 року в с. Романівка повінчався з Стефанією Чехович і 9 жовтня цього ж року був висвячений у священичий сан[2]. Після свячень отримав призначення на сотрудника парафії в Зборові. На початку Першої світової війни під в часі наступу російських військ в Галичині був вивезений до Києва[3], де пробув до 1917 року[4]. Через рік став адміністратором парафії в с. Киданці, а в 1921 році — парохом. До парафії Киданців належала також філіальна церква в с. Романове Село. В цих двох селах душпастирював о. Григорій Хамчук аж до свого арешту в 1945 році. При церквах, які він обслуговував, заснував братства Найсвятішийх Тайн, товариства тверезости, церковні хори, активізував «Просвіту», кооператив[4].

12 квітня 1945 року о. Григорій Хамчук був заарештований НКВС і ув'язнений у Чортківській тюрмі НКВС № 2. 12 червня 1945 року Військовим Трибуналм Військ НКВС Тернопільської області на основі статті 54-1 «а» (зрада батьківщині) Кримінального Кодексу УРСР засуджений до відбуття покарання у виправно-трудових таборах строком на 10 років, обмеженням в політичних правах на 5 років та повною конфіскацією майна.

Помер у Херсонській обласній лікарні 19 травня 1946 року. Місце поховання невідоме. Реабілітований 3 червня 1993 року[5].

Беатифікаційний процес

ред.

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Григорія Хамчука до лику блаженних[6].

Примітки

ред.
  1. У 1906/1907 навчальному році навчався у VIII класі української гімназії в Тернополі: IV Звіт дирекциї Ц. К. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за шкільний рік 1906/07. — Тернопіль 1907. — С. 37.
  2. а б в ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 968: Анкети священиків з прізвищами на букву «Х», арк. 11 — Хамчук Григорій, священик.
  3. Лужницький Г. Українська Церква між Сходом і Заходом: Нарис історії Української Церкви. — Львів: «Свічадо», 2008. — С. 604. ISBN 978-966-395-159-1
  4. а б Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри… — С. 53.
  5. Хамчук Григорій Іванович // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята… — С. 404.
  6. “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 23 квітня 2020.

Джерела

ред.
  • Хамчук Григорій Іванович [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.] // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята / упор. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай, П. З. Гуцал. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2018. — С. 404.
  • Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
  • Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)