Григор'єв Олександр Володимирович (художник)
Олекса́ндр Володи́мирович Григор'єв (28 травня 1891, село Пертнури, Гірськомарійський район — 25 серпня 1961, Москва) — марійський художник, громадський діяч. Сприяв фомуванню і становленню образотворчого мистецтва у Марійському краї.
| Олександр Володимирович Григор'єв | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
28 травня 1891 село Пертнури, Гірськомарійський район | |||
| Смерть | 25 серпня 1961 (70 років) | |||
| Москва | ||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Країна |
 Російська імперія СРСР | |||
| Жанр | живописець художник | |||
| Навчання | Московське училище живопису, скульптури та зодчества | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роки творчості | 1911[1] — 1961[1]–1961[1] | |||
|
| ||||
 Григор'єв Олександр Володимирович у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Із родини сільський вчителів. Закінчив Моренівське сільсько-господарське училище, Казанську вчительську семінарію (1910), Казанське художнє училище (1915), Московське училище живопису, скульптури і зодчества (1918). Статистик всеросійського земського союзу у Москві. Член партії есерів (1909—1918); член РКП(б) з 1918.
З 1918 у Козьмодем'янську: вчитель, завідувач волосним відділом народної освіти. Ініціатор відкриття у 1919 Художньо-історичного музею з картинною галереєю, засновник вільних художніх майстерень. Приєднався до більшовиків, ставши головою повітового комітету у 1920, брав участь у комуністичних нарадах марійських комуністів. І надалі робив кар’єру, ставши делегатом 10-ї конференції РКП(б), 8-го Всеросійської з’їзду рад. Інструктор ЦК РКП(б) (1922), один із організаторів Асоціації художників революційної Росії, у 1922—1927 її голова. Засновник і голова об’єднання «Союзу радянських художників» (1928—1932). Заступник директора Третьяківської галереї, художній редактор Держвидавництва, завідувач відділу Музею революції.
У листопада 1938 арештований, рішенням особливої наради НКВД засуджений до 8 років позбавлення волі; відбував покарання у Карагандинському таборі. Після звільнення до реабілітації у 1954 жив Тарусі Калузької області. Похований на Новодівочому цвинтарі[2].
«А почалося усе з громадянської війни. Тоді по волзьких містах мандрувала Волзько-камська пересувна виставка, яку організували художники Казані. Вони вирішили показати свою творчість, і майстерність старих художників. Коли картини доїхали до Козьмодем’янську, почалася війна. Супровід виставки побоявся везти її далі. Так у 1918 вона набула нового будинку. Невідомо, що було далі з художніми роботами, які залишилися на збереженні у відділі народної освіти, але восени цього року до Козьмодем’янську приїхав Олександр Володимирович Ґриґорьев. У 1919 його призначили начальником відділу освіти, і, побачивши картини, він вирішив організувати у місті музей. Олександр Ґриґорьєв був одним із перших професійних марійських художників. Навчання у Москві у прославлених майстрів, таких як Микола Фешин, виставки іменитих майстрів, любов до мистецтва — усе це спонукало його на створення музею, який потім він назвав «Малою Третьяковкою», оскільки тут було зібрано багато російських художників початку століття… У 1937 у ніч на 7 листопада он був арештований. Майже дев’ять років таборів і тавро «ворог народу» дуже змінили його життя. Він звільнився у 1946, але отримав заборону жити у Москві, не дивлячись на те, що там була його родина. Ґриґорьєв поїхав до Калузької області, до Таруси, де десять років прожив у забутті і бідності… У 1956 Ґриґорьєва реабілітували, і він знову стає популярним… Сам він не забуває про свою «Малу Третьяковку», фонд якої знову поповнюється за його допомоги. Так тривало до 1961 року, останнього у житті художника… Потім музей звісно не залишився без підтримки. І офіційні органи, і художники передавали до музею свої роботи. Але ця родзинка, зібрання живопису — заслуга Олександра Ґриґорьєва. Це живописні справжні полотна І. Айвазовського, Р. Судковского, Т. Неффа, Л. Камєнєва, К. Маковського, П. Кончаловського, О. Корзухіна, І. Машкова та інших. Тут представлена найкраща експозиція М.Фешина».[3]
Звання ред.
Роботи у зібраннях ред.
Його роботи у Третьяковській галереї, Російському музеї, музеях міст Італії, Франції, Великої Британії та інших країнах.
Виставки ред.
Персональна виставка у (1934).
Пам’ять ред.
Його ім’ям названий Козьмодем’янський художній музей у Козьмодем’янську [6] и Государственная премия Республики Марий Эл в области изобразительного искусства.
Примітки ред.
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ Соломин Э. Курымашлык омо дене малат, кийыме верышт пушкыдо // Марий Эл.- 30 май 2003(лугомар.)
- ↑ Форум Речных Туристов. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 12 березня 2019.
- ↑ Мочаев, 2007, с. 97.
- ↑ Энциклопедия Республики Марий Эл, 2009, с. 321.
- ↑ Художественно-исторический музей им. А. В. Григорьева. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 12 березня 2019.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |