Гранц Артур Гургенович
Гранц Артур Гургенович (нар. 5 травня 1971) — український бізнесмен білоруського походження, відомий як «король duty-free». Займався різними видами діяльності, включаючи медіабізнес. Власник мережі магазинів Duty Free, букмекерської компанії GGbet, Vbet та одного з найвпливовіших видань в Україні — Forbes[2][3][4].
| Гранц Артур Гургенович | |
|---|---|
| Народився |
5 травня 1971 (53 роки) Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Білорусь[1] |
| Національність | вірменин[1] |
| Діяльність | видавець, підприємець |
| Відомий завдяки | «король duty-free», власник «Forbes Україна» |
| Alma mater | Білоруський державний університет |
Бізнес-кар'єра
ред.Народився 5 травня 1971 року в Україні[джерело?], має вірменське коріння. Внаслідок розпаду СРСР родина Гранца переїхала в Білорусь. Після закінчення школи юнак вступив до Білоруського державного університету. Отримавши диплом вищої освіти, пішов у бізнес. Компанія Гранца займалася імпортом продуктів харчування до країн пострадянського простору, а також налагодила поставки цукру до Росії. Підприємець швидко назбирав солідне багатство та придбав нерухомість у котеджному містечку поблизу Мінська й інвестував у транспортні та логістичні проекти в Литві. Артур рідко з'являвся на публіці і в 2006 році він переїхав до України.
В Україні Гранц заснував компанію BF Capital, через яку придбав нерухомість та придбав мережу ювелірних магазинів «Зіко». Пізніше Гранц звернув увагу на дюті-фрі відділи в аеропортах і почав співпрацювати з німецьким оператором Gebr. Heinemann. Бізнес розширювався географічно; Гранц володів торговими площами в Україні, Білорусі, Грузії та Вірменії, і отримав неофіційний титул «короля дюті-фрі»[1].
У 2015 році мільярдер став учасником угоди про придбання агрохолдингу Креатив, найбільшого виробника соняшникової олії. У процесі Гранц зустрів Арсенія Яценюка; через цей зв'язок підприємця пізніше звинуватили в пресі у лобіюванні інтересів через адміністративні ресурси. Придбання компанії з боргами перед іноземними кредиторами не окупилося; бізнес не приніс прибуток[5][6][7][8].
Медіабізнес
ред.Артур Гранц, бізнесмен білоруського походження, спочатку не був зацікавлений у медіабізнесі. Наприкінці 2020 року він вже був власником фруктової концентратної фабрики в Грузії, ювелірної фабрики «Зорка» в Білорусі, а також володів мережею з 35 магазинів Duty Free в Білорусі та Україні, про що він сам розповів у своєму інтерв'ю. За його словами, він заробив свій перший мільйон, імпортуючи цукор в Білорусь та Російську Федерацію, і почав це робити, коли ще навчався в університеті.
Увесь свій бізнес Гранц побудував або, скоріше, успадкував від більш відомого контрабандиста Олександра Потьомкіна, під чиїм керівництвом з 1990-х років були створені схеми контрабанди різних товарів в Білорусь, Україну та Російську Федерацію. Усе це здійснювалося через територію Білорусі, але у 2006 році Лукашенко зацікавився такою діяльністю, і у Гранца почалися проблеми, про що повідомляли місцеві ЗМІ. Увага диктатора призвела до закриття всіх магазинів Duty Free, через які Гранц контрабандував товари. А сам бізнесмен був змушений втекти до України, де вже мав схожий бізнес — близько половини всіх магазинів Duty Free в аеропорту «Бориспіль»[3].
З 2006 по 2012 рік Гранц розширював свою присутність в Україні практично на всіх прикордонних пунктах, а також встиг взяти участь у будівництві скандального термінала F в «Борисполі» коштом держави. Попри його коротку історію, відомий термінал зміг приносити Гранцу прибуток[3].
Схема на мільярд
ред.У 2013 році Артур Гранц виграв тендер на довгострокову оренду приміщень в терміналі D аеропорту «Бориспіль», яким він ще не володів. Як сам Гранц зазначив у інтерв'ю з liga.net, насправді він став монополістом в аеропорту. Крім того, сума орендної плати була втричі нижчою за ринкову вартість, всього 2372 гривні, у зв'язку з чим було проведено навіть три розслідування, які нічим не закінчилися. Наприклад, WOG сплачувала 9530 гривень за квадратний метр за відкритий простір у тому ж терміналі «Бориспіль», а аналогічна оренда в аеропорту Львова коштувала від 10 000 гривень на місяць[3].
Схема виглядала так: для кожного пасажира в аеропорту оформлявся чек на купівлю 23 пачок сигарет, які потім відправлялися в Україну. При цьому жоден з пасажирів фактично не здійснював покупку. Фінансова вигода від такої схеми полягала в тому, що за ці сигарети не сплачувалися жодні податки та збори, і це мільйони гривень «чистого» прибутку для Гранца. Згідно з відкритими даними, магазини Duty Free продали 530 584 пачки сигарет пасажирам лише у листопаді-грудні 2020 року, це 23 блоки на одну особу. Сигарети підлягають змішаній ставці акцизного податку, яка складається з конкретної ставки у розмірі 907,2 гривні за 1000 сигарет і адвалорного податку в розмірі 12 % від роздрібної ціни. Мінімальний загальний акцизний податок становить 1213,61 гривні за 1000 сигарет. Тобто лише протягом вказаного періоду Гранц міг заробити принаймні 96 мільйонів гривень від несплати податків[3].
У 2022 році була розкрита ще одна схема контрабанди сигарет з Білорусі, як повідомив на своїй сторінці у Facebook народний депутат від «Слуги народу» Георгій Мазурашу. Він тоді заявив, що «людина, яка володіє найбільшим ланцюгом магазинів Duty Free в Україні, є партнером бізнесу Лукашенка і громадянином Білорусі… І ця особа, ймовірно, продовжить займатися бізнесом, контрабандуючи сигарети з Білорусі в Україну.»[3]
«Обозреватель» писав про іншу нестандартну схему в своїй статті про контрабанду алкоголю. Коротко кажучи, Гранц нараховував 30 літрів алкоголю кожному, хто перетинав кордон.
Букмекерський та медіабізнес
ред.Разом з Іванчуком Гранц придбав франшизу Betconstruct — групи компаній, яка володіє брендом Vbet братів Бадалян. Покупка Betconstruct, ймовірно, була завершена у 2021 році.
Схема власності українського «Forbes» виглядає так: 90 % компанії належить Артуру Гранцу через швейцарську HERMIS TRADE SA, 10 % належать Володимиру Федоріну, співзасновнику та головному редакторові. Так стає зрозуміло, чому «Forbes» випустив цілих три розслідування проти Максима Кріпи, власника букмекерської компанії GGbet, основного конкурента Vbet. Проте на сайті Forbes є цілих три матеріали про сам Vbet, як додаткові та позитивні, наприклад, стаття «Game4Ukraine благодійний матч з участю Андрія Шевченка та Олександра Зінченка відбудеться за підтримки VBET.»[9][4].
Ще одним компонентом інформаційної політики Forbes є загальне мовчання про роботу російської версії журналу, про що писав політолог Олексій Голобуцький. Український «Forbes» не видає ніяких заяв про російську агресію протягом двох років. І це не вимога центрального офісу. За даними кількох незалежних джерел, на початку вторгнення Гранц зустрівся з росіянином Магомедом Мусаєвим, власником Forbes Russia, і була досягнута домовленість між ними, що українське редакційне відділення не буде тиснути на російське. Співробітники українського видання неодноразово намагалися підняти тему «колег» з Російської Федерації, але головний редактор Борис Давиденко миттєво припиняв такі розмови. Голобуцький отримав скріншоти з внутрішньої кореспонденції співробітників Forbes Ukraine, які це підтверджують[3].
Політичне життя
ред.Серед співробітників та друзів Гранца є Борис Ложкін, голова адміністрації президента Петра Порошенка, Давид Аракамія, який лобіює ТОВ «Інноваційно-промислова група» — розробника акцизних марок, послугами якого Гранц вже користувався через свої компанії ТОВ «Траденергоресурс» та ТОВ «Міміер трейд Україна». Гранц співпрацював з Леонідом Юрушевим у Литві та на будівництві логістичного комплексу аеропорту «Бориспіль». А брат Арсенія Яценюка, Володимир Яценюк, працював на Артура Гранца фінансовим директором протягом п'яти років[3].
Гранц є почесним консулом Республіки Конго в Білорусі[10][11].
Особисте життя
ред.Був одружений на початку своєї діяльності в Білорусі, згодом розлучився.
Примітки
ред.- ↑ а б в Власник “Креатива”: Я готовий продати свою частку хоч завтра. Економічна правда (укр.). Процитовано 30 квітня 2024.
- ↑ Друге пришестя Forbes в Україну: кому насправді дісталася ліцензія. Mind.ua. Процитовано 8 травня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и Власники українського та російського Forbes могли укласти пакт про ненапад до війни, — політолог. Факти та коментарі. Процитовано 8 травня 2024.
- ↑ а б Іванов, Гліб (15 лютого 2024). Казино VBet опинилось у центрі скандалів: як вірмени заробляють в Україні й до чого тут Гранц і Росія. Обозреватель. Процитовано 8 травня 2024.
- ↑ Як по маслу. Хто стоїть за угодою з продажу "Креатива". Економічна правда. Процитовано 8 травня 2024.
- ↑ Андрій Іванчук: Яценюк мені ніколи нічого не пропонував. Українська правда. Процитовано 8 травня 2024.
- ↑ Друзья Яценюка становятся миллиардерами-переработчиками — DSnews.ua. Деловая столица (рос.). 7 вересня 2015. Процитовано 30 квітня 2024.
- ↑ Агрохолдинг Креатив был финансовой пирамидой. Капитал (рос.). 26 листопада 2015. Процитовано 30 квітня 2024.
- ↑ Російський слід VBet. Що пов'язує вірмен з BetConstruct та власника українського Forbes. Главред. Процитовано 8 травня 2024.
- ↑ Почетные консулы Беларуси — кто все эти люди?
- ↑ ДЫПЛАМАТЫЧНЫ ДАВЕДНІК