Гранульний синтез звуку

Гранульний синтез звуку (також гранульований, гранулярний^[1], англ. granular synthesis) — один з напрямків в області синтезу звуку, заснований на формуванні звуку з надкоротких (1–50 мс) семплованих фрагментів звукової хвилі. В результаті взаємодії частоти їх повторення і частотних складових семплованої звукової форми, виходить тембрально складне звучання, що нагадує звукову хмару. В процесі руху цей об'єкт нерідко піддається різним маніпуляціям — зміни взаємного розташування гранул (їх щільності, тривалості тощо), а також обробкам (напр. амплітудна модуляція). Винахід теорії гранульного синтезу належить фізикові Деннісу Габору, першим використав його в композиторській практиці Яніс Ксенакіс.

Agon - Horacio Vaggione

Фрагмент твору з використанням гранульного ситнезу.

При проблемах гляньте в довідку.

Демонстрація гранульного ситнезу

Приклад гранульного синтезу. Окремі гранули звуку спочатку сприймаються відокремлено, але зі зміною параметрів зливаються в одне ціле, формуючи новий тембр.

При проблемах гляньте в довідку.

Примітки

↑ див. термінологічне зауваження П. Безвухого [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]

Джерела

И. Н. Ракунова Новые композиторские технологии. Творчество Аллы Загайкевич. — К. 2010. — С. 92. (рос.)
Miller Puckette The Theory and Technique of Electronic Music [Архівовано 26 червня 2010 у Wayback Machine.]. — World Scientific, 2007. — р. 46. (англ.)

[1] див. термінологічне зауваження П. Безвухого [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]

[1]