Гранецька Вікторія Леонідівна
| Гранецька Вікторія Леонідівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Вікторія Гранецька на церемонії нагородження «Коронації слова 2015» | ||||
| Народилася |
24 березня 1981 (43 роки) с. Юрівка, Козятинський район, Вінницька область, Україна | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | Письменниця-прозаїк | |||
| Alma mater | ВДПУ (2003) | |||
| Роки активності | 2011 — тепер. час | |||
| Жанр | роман, оповідання і вірш[d] | |||
| Magnum opus | «Мантра-омана» | |||
| У шлюбі з | Влад Сорд[1] | |||
| Премії | Коронація слова 2011, Коронація слова 2015 | |||
| Сайт: chimeraspublisher.com.ua | ||||
|
| ||||
 Гранецька Вікторія Леонідівна у Вікісховищі | ||||
Вікторія Леонідівна Гранецька (*24 березня 1981, с. Юрівка, Козятинський район) — українська письменниця-прозаїк. Лауреатка літературної премії Коронація слова: 2011 року її роман «Мантра-омана» здобув І премію.
Життєпис
Вікторія Гранецька народилася 24 березня 1981 року в селі Юрівка Козятинського району Вінницької області в родині поляка та українки. В дитинстві писала вірші, казки, оповідання, публікувалась у районній газеті «Вісник Козятинщини».
2003 року здобула фах практичного психолога у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. До 2010 працювала офіціанткою, рекламним агентом, продавцем косметики, доглядачем за маленькими дітьми, консультантом у музичному магазині, коректором в газеті для російськомовних емігрантів Каліфорнії та Філадельфії, журналістом/редактором рубрики «Культура» в місцевому ЗМІ, а також літературним редактором в одному із глянцевих журналів.
З 2010 року мешкає у Вінниці, пише прозові твори. 31 жовтня 2018 року разом з чоловіком Владом Сордом, ветераном російсько-української війни та письменником, заснувала видавництво Дім Химер, що спеціалізується виключно на українській літературі сучасних авторів.[2].
Творчість
.jpg)
2011 року за рукопис роману «Мантра-омана» отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «роман»[3]. Це був дебютний твір 30-річної авторки, або, точніше, її перший завершений твір такого обсягу. Восени 2011 року роман вийшов у видавництві "Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».[4]. Проте попри нагороди, тижневик «Дзеркало тижня» назвав твір «яскраво бездарним»[5].
Упродовж 2012—2013 займалася журналістикою, соціально-культурними проєктами («100 книжок для сільських бібліотек», «Сучасне Епатажне Креативне Слово», «Письменницькі спогади»), мала кілька публікацій у жанрі малої прози (есей «Симфонія № 38» у складі альманаху «Експрес Молодість», новела «Закохане місто» на шпальтах «Літературної України»), двічі побувала в складі журі конкурсу «Коронація слова».
У червні 2013 року в «Клубі сімейного дозвілля» вийшла її друга книжка під назвою «ТІЛО™». У вересні того ж року роман «ТІЛО™» потрапив у десятку фіналістів Міжнародної премії імені О. Ульяненка та увійшов до шорт-листа Всеукраїнського рейтингу «Книжка року'2013» у номінації «Красне письменство».
2015 року почала писати неримовану поезію й отримала диплом лауреата VIII Всеукраїнського поетичного фестивалю «Підкова Пегаса-2015», а згодом за вірш «Смарагдові очі» — лауреатство у Міжнародному поетичному конкурсі «Намалюй мені ніч» від журналу «Склянка часу*Zeitglas».
Долучилася до започаткованого «Коронацією слова» проєкту «Воскресіння Розстріляного Відродження» з літературознавчим нарисом «Корабель Юрія Яновського».[6] Взяла участь у I Міжнародному фестивалі оповідання "«Intermezzo» (м. Вінниця) і продовжила експерименти з короткою прозою — у вересні 2015 року побачили світ українська та англійська версії оповідання письменниці «Емігрантка» у складі двомовної збірки есеїв та оповідань «Україна в мені» («Ukraine within me») від Львівського жіночого літературного клубу (видавництво «Апріорі»).
Есей «Остання жінка на Землі» вийшов на шпальтах літературно-художнього журналу «Дніпро», оповідання «Абонентська скринька» у складі збірки «Львів. Кава. Любов», виданої «Клубом Сімейного Дозвілля».
У вересні 2015 року вийшов «Щасливий» — третій роман письменниці, створений на основі реальної історії про українську дівчину та азербайджанського хлопця-мусульманина.[7] Роман нагороджено спеціальною відзнакою «Коронації слова» у номінації «Гранд Романи» та опубліковано у київському видавництві «Нора-Друк». Книга була презентована у різних містах України, в тому числі й у середовищі українських мусульман в Ісламському культурному центрі м. Києва.[8]
2019 р. отримала Всеукраїнську літературну премію ім. М. Коцюбинського за збірку оповідань «Reality Show/Magic Show»[9].
Бібліографія
- 2011 — роман «Мантра-омана» (видавництво Клуб сімейного дозвілля)
- 2013 — роман «Тіло™» (видавництво Клуб сімейного дозвілля)
- 2015 — колективна збірка оповідань та новел «Львів. Кава. Любов» (КСД)
- 2015 — роман «Щасливий» (видавництво Нора-Друк)
- 2016 — колективна збірка оповідань та новел "Львів. Смаколики. Різдво" (КСД)
- 2017 — роман «Дім, у котрому заблукав час» (у співавторстві з Анастасією Нікуліною і Мариною Однорог) (видавництво Фоліо)
- 2019 — збірка оповідань «Reality Show / Magic Show» (видавництво «Дім Химер»).
Примітки
- ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/shcho-vidomo-pro-vlada-sorda/31165597.html
- ↑ Про заснування видавництва Дім Химер. Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ Переможці конкурсу «Коронація слова-2011». Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 27 червня 2011.
- ↑ Вінничанка Вікторія Гранецька: «Роман „Мантра-омана“ — це розповідь про наше з вами життя»[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Картина в шикарній рамі — дешево, К. Мацкевич, П. Мацкевич, «Дзеркало тижня. Україна» № 17, 11 травня 2012. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 5 жовтня 2013.
- ↑ Есей про Ю. Яновського у журналі «Оксамит». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Літогляд книги «Щасливий» від Максима Сущука. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Репортаж з Ісламського культурного центру. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Визначено переможців Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Коцюбинського // Сайт «Моя Вінниця». — 2019. — 10 вересня. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 11 грудня 2019.
Посилання
- Вікторія Гранецька. Офіційний сайт [Архівовано 24 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Книги Вікторії Гранецької на сайті видавництва Дім Химер [Архівовано 22 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Вінницький інформаційний портал [Архівовано 26 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Вікторія Гранецька. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 21 грудня 2015. Процитовано 11 грудня 2015.
- Інтерв'ю у газеті «33 канал»[недоступне посилання з липня 2019]
- Про роман «Мантра-омана» на сайті Вікторії Гранецької [Архівовано 19 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Вікторія Гранецька: «Писати — це для мене найкраща відпустка» [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Вікторія Гранецька. Письменниця
- Літературна кухня, або Чим куховарство подібне до письменницької справи [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.]