Зміст

Го́родРедагувати

Населений пунктРедагувати

  • Го́род — давньоруська назва середньовічного поселення, міста, огородженого муром. У той час слово було близьким за значенням до слів за'мок, фортеця, поліс, бург. За походженням це слово пов'язане з прасл. *gordъ («огороджене місце», «огорожа») і вважається спорідненим з лит. gardas («сад»), лат. hortus («сад»), прагерм. *gardaz («огорожа», «двір», «сад») і гот. gards («двір»): всі вони виводяться з пра-і.е. *ghordhos < *gher- («огороджувати»)[1]. Східнослов'янською повноголосною формою є «город» (давньорус. городъ), південнослов'янською неповноголосною — «град» (стцерк.-слов. градъ), звідси елемент «-город», «-град» у багатьох слов'янських назвах міст.
  • Го́род — застаріле або розмовне позначення міста[2][3]. В урочистому мовленні може також вживатися церковнослов'янізм «град»[4]
  • Го́род — місце кожної команди в різних масових іграх, яке звичайно окреслюється лініями на землі[2]

ТопонімРедагувати

  • Го́род — село Косівського району Івано-Франківської області.

ІншеРедагувати

Горо́дРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  2. а б в г Город // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Город // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  4. Град // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.