Горда Анатолій Анатолійович

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Горда Анатолій Анатолійович;
	Старший солдат
Загальна інформація
Народження	7 липня 1995; Новоолександрівка, Дніпропетровська область
Смерть	14 червня 2014 (18 років); Луганськ (аеропорт); (загинув у збитому терористами літаку)
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2013—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	25 ОПДБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську; ;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Анато́лій Анато́лійович Го́рда (нар. 7 липня 1995(19950707), с. Новоолександрівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України.

Життєпис ред.

Анатолій Горда народився в селі Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Закінчив загальноосвітню школу села Новоолександрівка. Любив ремонтувати техніку, рибалити. Ще зі школи мріяв стати військовим.

Вступив на військову службу за контрактом, служив у Дніпропетровській десантній бригаді.

Старший солдат, старший механік-водій розвідувальної роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

З початком російської збройної агресії проти України виконував завдання на території проведення антитерористичної операції.

Обставини загибелі ред.

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули^[1]^[2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.^[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

26 липня Анатолія поховали на кладовищі села Новоолександрівка.

Залишились батьки Анатолій Михайлович та Ольга Володимирівна. В грудні 2015 року для них за рахунок державного бюджету придбали квартиру у м. Дніпро^[4]^[5].

Нагороди та відзнаки ред.

Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу^[6].
Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Вшанування пам'яті ред.

13 лютого 2015 року в селі Новоолександрівка Синельниківського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Центральна, 2), де навчався Анатолій Горда, йому встановлено меморіальну дошку.
13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів^[7].
18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську^[8].

Див. також ред.

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки ред.

↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 7 серпня 2017.
↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
↑ Мати загиблого Ольга Володимирівна // «Люди допомагають людям». Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
↑ Родині загиблого учасника АТО придбали квартиру // Синельніківська РДА, 25 грудня 2015. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.

Джерела ред.

Горда Анатолій Анатолійович [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Горда Анатолій Анатолійович [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 7 серпня 2017.

[2] Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.

[3] «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016

[4] Мати загиблого Ольга Володимирівна // «Люди допомагають людям». Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.

[5] Родині загиблого учасника АТО придбали квартиру // Синельніківська РДА, 25 грудня 2015. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.

[6] Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[7] У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.

[8] На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]