Горгій (грец. Γοργίας) — діалог Платона про риторику. Названий за іменем софіста Горгія, з яким вступає в розмову Сократ. Також у бесіді беруть участь Каллікл[en], Херефонт і Пол.

Горгій
дав.-гр. Γοργίας
Plato Silanion Musei Capitolini MC1377.jpg
Жанр діалог[d]
Автор Платон
Мова давньогрецька мова
Цикл Діалоги Платона
У «Гутенберзі» 57145

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

ЗмістРедагувати

Сократ з'ясовує в якому мистецтві (грец. τέχνη) сильний Горгій і отримує відповідь, що в риториці (449а). Далі Сократ дізнається, що предметом риторики є мови (грец. λόγους — 449e). Проте далі він дивується, оскільки мова присутня в кожному мистецтві. Далі співрозмовники з'ясовують, що риторика — це мистецтво переконання.

Сократ демонструє, що риторика в розхожому поданні беззмістовна. По суті, вона виявляється тінню державного мистецтва (463e), оскільки зазвичай оратори ведуть мову про справедливість (грец. δίκαια — 460b). Оратори, що нехтують справедливістю, схожі на тиранів. Сократ спростовує уявлення про те, що сила є благом, оскільки в цьому випадку благом володіли б убивці і змовники.

Наприкінці діалогу Сократ вчить про загробну відплату, коли праведники потрапляють на Острови блаженних[ru], а лиходії в Тартар (523b), де деякі тирани (Сізіф, Тантал) приречені на вічні муки. Цей аргумент дозволяє Сократу довести тезу, що краще терпіти несправедливість, ніж її творити. Крім того, Сократ доводить, що несправедливість гірша від смерті, яка є відділенням душі від тіла.

ВідгукиРедагувати

Голосовкер у «Логіці міфу» зазначав, що «в діалозі „Горгій“ Сократ значно нудніший від софіста Каллікла, без якого, можливо, не було б і „моралі насильства“ Гоббса з її гаслом: „Людина людині вовк“»[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Логика мифа. Интересное, 9

ЛітератураРедагувати

  • Платон. Собр. соч. в 3-х томах. Том 1. М.: "Мысль", 1968

ПосиланняРедагувати