Гончар-білобровець
Гончар-білобровець | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Siptornis striaticollis (Lafresnaye, 1843) | ||||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||
Synallaxis striaticollis | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Гончар-білобровець[2] (Siptornis striaticollis) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Андах. Це єдиний представник монотипового роду Гончар-білобровець (Siptornis).
Опис
ред.Довжина птаха становить 11—12 см, вага 12—13 г. Верхня частина тіла рудувато-коричнева, тім'я каштанове, верхні покривні пера крил і хвоста рудувато-каштанові. Над очима широкі білі «брови», навколо очей білі кільця. Нижня частина тіла бурувато-сіра, груди і горло поцятковані тонкими білими смужками. У представників підвиду S. s. nortoni кільця навколо очей малопомітні, а задня частина шиї поцяткована смугами. Хвіст довгий, роздвоєний, гострий. Дзьоб дещо вигнутий.
Підвиди
ред.Виділяють два підвиди:[3]
- S. s. striaticollis (Lafresnaye, 1843) — Східний хребет Колумбійських Анд на півдні країни;
- S. s. nortoni Graves, GR & Robbins, 1987 — Східний хребет Анд в Еквадорі і північному Перу (Кахамарка).
Поширення і екологія
ред.Гончарі-білобровці мешкають в Колумбії, Еквадорі і Перу. Вони живуть в кронах вологих гірських тропічних лісів та на узліссях. Зустрічаються на висоті від 1300 до 2400 м над рівнем моря.
Поведінка
ред.Гончарі-білобровці зустрічаються поодинці, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться безхребетними. Гніздо кулеподібне з входом біля основи, зроблене з моху та іншого рослинного матеріалу.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Siptornis striaticollis. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 6 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 06 лютого 2022.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |